Вони животіють в ілюзії щастя, яку дає їм їхнє нагромаджене до | Читання з олівцем

Вони животіють в ілюзії щастя, яку дає їм їхнє нагромаджене добро. Натомість щастя – це тільки завзяття дій і задоволення творчості. Ті, що вже не віддають жодної частки свого єства й отримують свою поживу лише від інших, навіть якщо та пожива найдобірніша й найвитонченіша, – це ті самі людці, що, витончені, слухають чужі вірші, але не пишуть власних, вони тішуться оазою, не вдихаючи в неї життя, співають пісень, які пропонують їм, самі себе запрягають у стайнях і, зведені до ролі худоби, вже готові до рабства.

Антуан де Сент-Екзюпері
«Цитадель»