Вінні й П'яточок: наскільки зросли китайські ризики для Україн | ✙Resurgam✙
Вінні й П'яточок: наскільки зросли китайські ризики для України?
Якщо чесно — я не маю чіткої відповіді на фразу «наскільки зросли?», бо не особливо важливі ті 20+ документів підписаних Сі та путіним: будь-то як всі радіють «експорт топінамбура та хрящів» чи «стратегічне партнерство».
Комуністичний Китай це та країна, яка не може бути «союзником чи партнером» для будь-кого окрім себе. Тому щоб зрозуміти стало «гірше», «краще» чи «ніяк», треба зрозуміти на якій стадії оцінки та прийняття ситуації Китай. Чого він бажає?
Він ще на стадії «балансування» (яке було від 2022 р. для уникнення зайвих, але не критичних санкцій)? Він зараз на стадії «агресивного торгу» (підвищення ставок) чи вже у «конфронтації»?
Хоч я достатньо позитивний автор, але на мою думку, Китай зараз на стадії «агресивного торгу, який переходить в конфронтацію». З Європою Китай ще «торгується», зі США вже йде на «конфронтацію», але цьому раді й США, бо відновлення біполярності вирішує ряд проблем для самого Вашингтона, у тому числі у взаємодіях в Європі. Це я описував перед візитом Блінкена.
Річ у тім, що візит путіна ширший за звичайні до цього, оскільки наявність понад 50 міністрів і віцеміністрів натякає на певну взаємодію. Питання лише, який відсоток показовості в цій взаємодії. Про що я? Звісно путін й продаж кісток з топінамбуром продасть піплу як «прорив відносин», але ключове, що на практиці бачить Китай:
1. Перед ЄС. Китай за допомогою зустрічі з путіним хоче продемонструвати, що у погроз від Урсули фон дер Ляєн можуть бути наслідки для безпеки Європи. Але, ймовірно, це все ще суто показово, щоб не переходити статус-кво та не провокувати зближення ЄС зі США проти Китаю, поки є шанс для Пекіна вибороти «стратегічний нейтралітет Європи» для протистояння США/Китай.
2. Перед США . Продемонструвати близькість найбільшого геополітичного страху США — союз московія+іран+Китай як синхронний фронт. Хоча це вже відбулось, але США ще не може пройти психологічну стадію «прийняття» та "усвідомлення". І, зрештою, прийти до висновку, що найпростіший зараз варіант — це обрубати в цьому союзі московію через повну поразку, незалежно до ризиків розпаду ядерної країни.
Візит путіна відбувавсь на фоні того, що після 2 років вагомого зростання торгівлі між московією та Китаєм, вперше зафіксовано «зниження», про що передає Bloomberg. Це зниження стало наслідком того, що частина банків Китаю почали відмовлятись обслуговувати московські платежі й приймати навіть юані. А це своєю чергою стало наслідком того, що США та ЄС нарешті почали вводити вторинні санкції на китайські фірми.
Тобто, відповідь «наскільки гірше все це для нас?» лежить в площині, який відсоток «показовості» в діях Китаю ще залишається, а який відсоток «практичного геостратегічного вибору» та відповідних наслідків Китай готовий "переварити".
На мою думку, спроба домовитись з Китаєм — безглузда.
Чому? Бо Китай може відмовитись підтримувати московію лише у тому разі, якщо ця відмова буде нести в собі більший інтерес. А ми не можемо сформувати Китаю «більший інтерес», окрім «віддамо міфічний Далекий схід». Китаю не потрібен Далекий схід, бо він за будь-яких обставин буде мати опосередкований контроль над цими територіями. Китай та країна, яка вміє чекати та вичікувати. Фізичну передачу у будь-якому варіанті не допустить США та ЄС, бо це кратне підсилення Китаю.
Московія може запропонувати Китаю більше за нас та союзників із «геостратегічної» точки зору. Тому віра у «переманити» Китай, як на мене, безнадійна.
Єдина для мене ціль взаємодії з Китаєм — це намагатись якнайдовше утримувати його у проміжку між «показове підвищення ставок» та «відкрита блокова конфронтація».
Тобто, удавати, що слухаємо Китай, його думка для нас «важлива» (десь там глибоко), грати на самолюбстві авторитарних лідерів, але не покладати на Китай надії, не розглядати його «нейтральним», а готувати союзників до сприйняття, що Китай — не переманити й тому побудова стратегій перемоги/завершення війни довкола Китаю — це ілюзія легкого шляху.
Resurgam Приєднуйся
