Продовжуємо публікацію пропозицій від наших читачів стосовно п | Ружинська громада
Продовжуємо публікацію пропозицій від наших читачів стосовно перейменування вулиць. Цього разу йдеться про вулицю Горького:
«Вул.Горького на Озерна»
«Вул. Горького перейменувати на вул Квіткова через цвіт, який квітує завдяки першим промінням сонця та тепла. Дякую!»
"Пропоную перейменувати вулицю Горького на вулицю Андрея Шептицького. Він стільки зробив для нашої незалежності і духовності українців, що важко переоцінити. Авторитету Андрея Шептицького навіть совєти боялися щось зробити з ним за його життя".
«Вулицю Горького в смт Ружин пропоную перейменувати на вулицю Гетьмана Сагайдачного. Оскільки, Гетьман був непересічним політиком та дипломатом, котрий будував довгострокові дипломатичні комбінації як в межах України так і закордоном. Свою політичну лінію він проводив наполегливо та безумовно, при цьому чітко висловлював свою позицію щодо короля Речі Посполитої та шляхти. Український історик Михайло Грушевський вказував, що сучасники дуже високо оцінювали політичний талант Сагайдачного та визнавали загальноукраїнське значення його діяльності. Саме за його часів козацтво вийшло за вузько станові інтереси, долучилось до вирішення проблем українського населення, cформувало свою політичну програму. Утворилась спілка українського козацтва, міщанства й духівництва. Завдяки результативній політиці Сагайдачного в цей час відбулось активне формування національної української спільноти з її чітко вираженими географічними кордонами. Сагайдачний перетворив Київ на політичний осередок України та залучив його в орбіту майбутньої нової Української козацької держави.
Будучи гетьманом, виражав інтереси національно-патріотичних сил та активно виступав проти чужоземного панування на українських землях. Підтримуючи прагнення українського народу до більшої політичної самостійності, Сагайдачний домагався автономії України, досягнення для неї широких прав у складі Речі Посполитої, підтримував концепцію, згідно якої українці розглядались як третій рівноправний із польським та литовським народ Речі Посполитої. При цьому стверджувалась історична та національна єдність мешканців територій, історично пов'язаних із Київським та Галицько-Волинським князівствами княжої доби».
