Сьогодні знову завітали до внутрішньо-переміщених осіб Ружинсь | Ружинська громада

Сьогодні знову завітали до внутрішньо-переміщених осіб Ружинської громади Поцікавилися про потреби кожного, розповіли про програми підтримки ВПО (зокрема Агенства ООН у справах біженців ) та вручили багатодітним сім'ям пакуночки з продуктами харчування від народного обранця Богдана Кицака.
Об'їжджаючи щодня родини , які змушені були залишити власні домівки, чуєш практично одне і те ж: "Як добре, що у нас є село і є будиночок в ньому . Нам було куди тікати , прихопивши з собою і рідних, і знайомих... "
І як правило, ці будиночки - це батьківські старенькі (а іноді - й не дуже , а подекуди й - двоповерхові ) хати, де воросли чи вони самі, чи зростала мама/тато, чи лишила бабуся з дідусем. Нащастя, більшість з них доглянуті, з підведеними комунікаціями та, навіть, інтернетом . Такі сім'ї дякують за увагу, пропонують чаю і відмовляються від стороньої допомоги на користь інших, більш-потребуючих .
Потребуючі ж раді будь-якій допомозі, підтримці, розраді . Беруть і дякують . Незручно, але виходу нема - мусять, бо треба далі жити.
І як важко не було б усім нам, кожному по-своєму, однак тенденція позитивна все ж таки у нас є (і це не може не тішити!!) Будиночки , які колись перепали у спадок і "доживали" свій вік, у Богом забутих маленьких селах, - ожили ! Так-так! Отримали другий шанс на існування !Особливо цікаві та потішні молоді сім'ї , які швиденько оговтавшись від страхів війни, одразу беруться до роботи : очищати , загрібати, білити , перекопувати, майструвати піддашок , лавочку, огорожу , квітник , тепличку тощо. Село оживає . Діти купочками ганяють м'яча , мамочки з візочками вулицями з малечою , на лавочках бабусь побільшало ... Життя триває . Триває заради омріяної перемоги, заради світлого майбутнього наших дітей, заради квітучої нашої України!