2023-03-19 16:00:37
Сектор з кадрової роботи Ружинської селищної ради
надає роз’яснення про додаткову соціальну відпустку
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) та статті 1821 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).
У законодавстві про працю відсутнє визначення поняття «одинока мати». Водночас згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Законодавством не визначено такої категорії, як «інша жінка, яка виховує дитину сама». На нашу думку, до такої категорії жінок доцільно відносити, зокрема, розлучену жінку; жінку, яка виховує дитину без батька, у тому числі й жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину; жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько в дитини є.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі — Кодекс) мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Слід зазначити, що стаття 157 Кодексу визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 158 Кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Право на додаткову соціальну відпустку на підставі «одинока мати» залежить також від віку дитини. Згідно зі статтею 19 Закону № 504 вік дітей тільки для такої категорії, як «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини одинокої матері (батька) Законом № 504 не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Також зауважуємо, що законодавством не визначено обмежень права матері на додаткову соціальну відпустку в залежності від факту отримання аліментів на дитину.
Чинним законодавством на сьогодні не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одинокій матері для підтвердження свого статусу й отримання додаткової соціальної відпустки.
Відтак для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.
1.1K views13:00
Р
