Добре пам’ятаю, як у перші тижні повномасштабного вторгнення н | Сергій Жадан

Добре пам’ятаю, як у перші тижні повномасштабного вторгнення на війну реагував малий харківський бізнес – ресторанчики, кав’ярні, бари тощо. Хтось зачинявся і розчинявся, хтось лишався і працював – годував військових, готував пакети з гуманітарною допомогою, щось передавав, щось донатив. Навіть сам факт того, що заклад не зачинився, що він працює, був важливим сигналом – місто не здається, місто хоче жити нормальним життям. А в нормальному місті мають бути нормальні бари, книгарні та перукарні) Одне слово, на мою суб’єктивну думку, харківський малий бізнес виявився досить таки дорослим і свідомим. Що не може не тішити.

А чому згадав про це? Друзі з пабу «Кефір», що на Героїв Харкова, 5, написали, сказали, що завезли свіжий Гіннес, запросили в гості. Гріх було відмовитись. Тим, більше, що окрім Гіннеса, ці чудові люди мають ще низку чеснот – волонтерять, допомагають військовим, підтримують містян. Дуже зворушливо було бачити в пабі дідуся, який час від часу приходить до них від метро «Спортивна», аби поїсти. Як його звати, ніхто не знає, але дідуся годують і підтримують. Як на мене, паби саме такими й мають бути – теплими, драйвовими й людяними)

Ну, і зі свіжим Гіннесом, ясна річ.

Відпочивайте, друзі, завтра прокинемося ще на один день ближче до нашої перемоги.