2020-11-30 12:40:06
Про родову пам'ять і голодомор. Не просидів вихідні вдома, і прокатався по місцях Львівської області, де проводив дитинство. Закінчується 4-й рік мого перебування у Львові, а я до кінця не розумію, чому потягнуло сюди, після 7 років в Києві. Коли ти об'єднуєш в собі культурний пласт і виховання Західної й Центральної України, тобі простіше із самовираженням, але не з самоідентифікацією, як особистості. Це і є наша основа проблема, що тоді казати про правильну ідентифікацію себе, як нації (особиста суб'єктивна думка). І поки автобус шуршав засніженим асфальтом, а я підбирав під себе змерзлі ноги, все далі провалювався у статті в мережі – був день пам'яті голодомору. Зачепив фактаж і викладання, що ми досі не змогли здолати ту колективну травму, і вона переросла в індивідуальну. А люди не змогли пропрацювати, проговорити її. І сліди є і в побуті, і у звичках, і у святкуваннях, і в реакціях на загрози.
Науковці кажуть: нації оговтуються від геноциду 3-4 покоління, проживаючи із заниженою самооцінкою та не здатністю реалізувати внутрішній потенціал на повну. А коли очі натрапили на те, що слово Holodomor здебільшого не є зрозумілим закордоном, довелося трохи прокинутися і випрямити спину в роздовбаному Еталоні, уважніше читаючи посилання за посиланням. В голові звучало лише "Як?" Так, такого слова не має в найбільших англомовних словниках досі. І кожен раз українцям за кордоном доводиться пояснювати на пальцях про цю трагедію. Світ просто не знає про один з найбільших геноцидів у 20-ому столітті. Найцікавіше, що почали рух цієї справи українці із Канади. «Національний інформаційний тур “Голодомор”» – канадська кампанія, що діє за підтримки уряду країни. На момент написання цього тексту, петиції не вистачало 4к підписів із 35к. Для тих хто захоче підписати, лишаю лінк в кінці посту. Підписати її може кожен.
Гуляючи місцями, де колись гасав на ровері, ловив рибу, падав з дерев, і розбивав ноги в футбол "на клітці", знову повернувся до того, що завжди треба починати із себе. З усвідомлення. У мене був шанс спитати про ці страшні речі 32-33 го і про війну. Поговорити поки всі найближчі, хто пам'ятав, чи хоча б чули з перших уст, були живі. Не факт, що мені б розповіли, але можна було б хоча б спитати. Чи шкодую що не раніше це усвідомив? Ні, всьому свій час. На деякі речі ти просто не звертаєш уваги, поки не доростеш до них. Це говорить раціональність в мені. А ірраціональне, що через свою емоційну обмеженість в певний час, не доотримав тих самих емоцій, адже чим зрозуміти себе, простіше втекти і закритися. Про яку родову пам'ять доводиться казати зараз. Але все можна спробувати виправити. Хоча б для себе.
Хотів написати інший текст, але не зміг. Можна було запалити свічку, можна змінити аватарку в мережі, репостнути текст із фактажем, можна написати власний, можна підписати петицію. Немає кращої з цих дій, адже якась з них точно може нагадати іншому. Треба робити все, що можна, щоб зберегти цю пам'ять. Мені тепер доведеться збирати інформацію по архівах, а вони, як відомо, брешуть. І коли ми живемо в епоху цифрової пам'яті, її правдивість треба шанувати, не менше за власну. Думаю, дізнаюся ще багато чого, через, що проходив мій рід мінімум за останнє століття. Щоб наступний раз зустрічаючи й промовляючи "ніколи знову", було глибинне розуміння, що і як відбувалося. А ви, встигли дізнатися і поговорити про це, з тими хто живий і пам'ятає серед ваших родичів?
https://www.change.org/p/merriam-webster-dictionary-help-us-get-the-word-holodomor-included-in-all-major-english-dictionaries
776 views09:40
В
