Saved by @InstantMediaBot
Юлія ГоловкоДля мене все почалось з цієї фрази:
"Языковый вопрос в Украине сейчас трогать вообще нельзя". Вперше я почула її від свого викладача, сидячи на парі. Було це у період між 2013 - 2014 роками. Приїхала до мами й кажу, таке от почула. Мама - безкомпромісний борець у цих питаннях, все чотко мені тоді пояснила. Як і з самого мого народження чотко виховувала мене українкою. Проходять роки. Майданівське хрещення, кров і війна. Нині - загроза її посилення. А я все згадую й згадую ту фразу, ніяк вона мені з голови не йде. Адже викладач, якого я поважала, раптом бере і каже такі от речі. Дуже спокійно, толерантно так, з любов'ю. Пояснює нам, теляткам, вчить. А чому вчить? А ось чому - нема різниці! Але, даруйте, у цієї "різниці" вже є конкретні цифри, конкретні дати, конкретні імена тих, кого вже не повернеш назад. Поряд з цієї "різницею" ходить тісно один злоякісний, скажімо так, дієприкметник - рускоязичниє. ...
