Юлія Навальна записала довге відчайдушне звернення до рускіх з драматичною музикою і закликами не боятись. Але без жодного заклику до якоїсь реальної дії.
Іноді я спокушаюсь піддатися наївному оптимізму, шо рускі спроможні на гідність. Шо здатні змінити чорну аватарку на власну присутність на красній площі. Але розумію, шо це нічим не підкріплені фантазії і схильність видавати бажане за дійсне.
Юлі б просто скопіювати пʼять речень з допису Мустафи. Навіть музики, суфлера і продакшена не треба. Можна навіть без термоса. Гідність - це ж не бутерброд з ковбасою, шоб її туда-сюда, з відео до відео…
