один із моїх улюблених сюжетів у середньовічному мистецтві — вознесіння з ногами.
стандартне зображення вознесіння — це ісус у небесах, зачудовані учні на землі. але середньовічним ілюстраторам щось у цій сцені, вочевидь, не подобалося, тому щонайпізніше в хі столітті її почали малювати по-іншому: ошелешені апостоли (і часом божа мама) залишаються на землі, ісус же виходить за межі не тільки минущого світу, а й самої мініатюри; учням (і читачам) лишається споглядати хіба що його стопи між хмарами — та й то недовго.
оця мініатюра, яку я окремо люблю за експресивні жести апостолів, походить із ілюстрованого «життя христового» з 1190-х років; загалом же вознесіння з ногами були популярні в західній європі принаймні до xvi століття (навіть у дюрера є). потім ця традиція якось занепала, і дуже шкода.
#вознесіннязногами
