середньовічна культура була дуже уважна до символічного порядку: що нагорі, те асоціювалося зі святістю й мало залишатися розумним і добрим; що внизу, те було локацією бруду та схильності до гріха, і негоже було його пхати наверх. із цим пов’язані обличчя на колінах і задницях у бісів: вони перевертають світовий лад, то й виглядають відповідно.
часом порушення символічного порядку призводило до цілком матеріальних наслідків. скажімо, у житії святого альбана йдеться про чоловіка, який доволі грубо відмовився вшановувати мощі святого: «чого б мені йти до того, хто був селянином, як я, і срав так само, як я?» у відповідь на ці слова альбан учинив чудо — і святотатець почав блювати, але не просто недоперевареною їжею, а справжнісіньким лайном. і, каже житіє, «усі сім років, які ще прожив, той чоловік спорожнював живіт тільки через свій блюзнірський рот».
ілюстрація — замислений дупоголовий бабевин із горлестонського псалтиря 1310-х років.
#бабевини #чудотворення
