середньовічні ченці розумілися на прокляттях. зазвичай вони надихалися книгою второзаконня (розділ 28 — це список прокльонів на будь-який смак), але якщо загарбники чи інші вороги особливо допікали, базовий біблійний текст обростав деталями.
наприклад, отаке середньовічне «земля їм скловатою»: «нехай небо над ними стане латунне, а земля під їхніми ногами — залізна, щоб ні небеса не прийняли їхніх душ, ні ґрунт — їхніх тіл. і як гасне ця лампада, хай так погаснуть їхні душі, і тіла їхні нехай охопить пітьма, поки вони не виправлять скоєного й не стануть більш гідними. амінь, амінь. хай звершиться, хай звершиться».
(
sit illis caelum aereum, et terra ferrea, ut nec caelum recipiat animas eorum nec terra eorum corpora. et sicut extinguitur haec lucerna, ita extinctae jaceant animae, et corpora eorum in tenebras exteriores, nisi res supra dictas reddiderint, et ad dignam emendationem venerint. amen. amen. fiat. fiat.)
ілюстрація — з апокаліпсису 1320-х років.
#силаслова
