Останні вихідні життя в будинку.
Цілий рік я мала досвід того, про що мріяла ще з моменту карантину: жити в тиші за містом.
Багато усвідомлень прийшло, спробую поділитись деякими:
1. Будинок в 3 поверхи - це супер напряг. Хоч ходити сходами корисно для здоров‘я - коли ти вибігаєш кудись з дитиною, а речі залишились на першому поверсі - вмикається режим «аррррр».
Зараз я радію, що житло буде компактне!
2. Треба закладати час та кошти на догляд за територією. Наш хазяїн цього не робив, ми теж. Тому замість галявини - трохи бур‘яну.
3. Спати тут - кайф. Жити 9 місяців на рік з комарами - ні
4. Що я точно зрозуміла про себе - тиша та безлюдність не заважають мені бути організованою та мотивованою. Я навіть більше встигаю тут робити, а потім якісно проводжу час з дитиною. В місті так не виходить, люди забирають левину частину енергії
