В день народження мого міста я не хочу нічого говорити йому публічно.
Так і сталось за час повномасштабної війни, що багато речей навчилась залишати для себе, чого не вміла робити раніше.
Тому і всі слова місту, де я була абсолютно щаслива, іноді - нещасна. Де я сміялась і плакала. Де я народилась і дала життя ще одній людині.
Я все йому скажу як ми зустрінемось, особисто.
А сьогодні - знайти київський торт у Валенсії (це як взагалі??), їсти і кайфувати від сторіс друзів.
