Якесь питання було по типу 'Ти дуже засумувала коли пт закрили | Між нами Спарженятами

Якесь питання було по типу "Ти дуже засумувала коли пт закрили? Що ти відчувала?"
Виправте мене якщо не правильно.
Ну типу на днях зі скандалом вже було все погано, що Женя то знімав сторіс то видаляв їх і перепрошував. А потім я приходжу зі спорт залу і читаю той допис і великими буквами слово "НІ" і я розумію, що це кінець.
Типу тоді ще не дійшло до мізків, що сталося, але сердечко вже ну боліло. Бо історія була крута і класна, що так все вийшов повинна я була здогадатись, але не доля напевно.
Ну я пояснюю це собі так:
Коли ти вмирає всередині, твій мозок ще не розуміє через що ти вмираєш, але він страждає не менше, бо після цього лише кінець.
Я вже тоді зрозуміла, що хепіенду не буде. Аудиторія сиплеться потихеньку і найближчі стають ворогами. Хтось просто йде, бо вважає це місце токсичний і небезпечним. Хтось тому що подкаст терапія давала їм надію, а хтось просто тому, що був закоханий в їхню дружбу. Але ті, хто були з початку, або вже пішли зі словами "Це була ахуєнна історія", або досі тут, читають цей допис і настольгують, а під чай собі і досі вмикають пт.