"Кістки в мішку"
З того часу, як почала читати страшні історії, дістала всіх друзів умовляннями розповісти щось зі свого життя.
Історію розповів мій друг Толя. Коли він був маленьким, жив у селі. Не помітне нудне місце, а довкола тільки ліс. Новин у селі не бувало, тому раптове зникнення 8-річної дівчинки викликало величезний резонанс.
Дитину шукали всім селом, батьки, сусіди, поліція на гелікоптері «прочісували» ліс. Через місяць пошуки припинились, вирішили, що дівчинка загубилася в лісі чи напоролася на вовків.
Минуло 3 роки. Усі вже забули історію. Толя (мій друг) зі своїми товаришами покурював потай від батьків і для цього хлопчики облюбували сарай на околиці села. Він належав старій буркотливій самотній бабці, яку дорослі вважали божевільною, а діти побоювались вважаючи відьмою. Але тільки не 13-річні хлопчаки! Вони вже «дорослі».
Якось після перекуру, хлопці почали ворушити всяку старість. Крім ганчір'я вони виявили невеличкий мішок, щільно зав'язаний на полотняну мотузку.
Цікавість взяла своє, вони почали висипати вміст на підлогу сараю. Те, що вони побачили, шокувало — крім сушеного сіна в мішку лежали справжні людські кістки! Маленькі, як дитячі.
Одразу викликали поліцію, знахідку забрали на експертизу. Кістки належали дівчинці, яка зникла 3 роки тому. Вражало те, що крім кісток нічого знайти не вдалось. Шкіра і внутрішні органи були так акуратно здерті, що на кістках не було слідів не від ножа, не від сокири.
Кому ж вдалося так розчленувати дитину? Спочатку всі подумали на божевільну стару - все-таки сарай
належить їй!
Але нічого довести не вдалося, під час обшуку в неї вдома нічого не знайшли, а мішок із кістками і підкинути могли. Так справа залишилася «глухарем».
Місцеві жителі обходять стороною той будинок. Деякі сім'ї зовсім переїхали з «померлого місця», як і сім'я мого друга Толі.
