"Кіно"
У мене видався вихідний — дружина мала прийти лише години за три-чотири, і я вирішив подивитися фільм. Скачав щось документальне, про психіатричну лікарню «Грейстоун», що працювала в Америці в 60-ті. Сиджу, дивлюся фільм хвилин двадцять, і тут із телевізора, перекриваючи фільм, лунає чоловічий голос із металевим відтінком:
— Тобі добре, ти тут удома на дивані сидиш, а міг би опинитись там...
Я спочатку не зрозумів - думав, що це фільм спеціально так зробили. І тут голос продовжив:
— Ти повна нікчема. Що ти зробив у цьому житті? — і як почав поливати мене добірним матом і говорити жахливі речі про мене та моє життя. Згадав усі мої гріхи та провини!
Я швидко все вимкнув, подзвонив дружині — вона сказала, що прийде за півгодини. Дочекався її, розповів усе, як було, увімкнули з нею фільм наново...
Ми переглядали його тричі поспіль.
Ніякого голосу не було і близько, хоча я точно пам'ятав момент, з якого все почалося...
