2019-04-26 17:24:19
В Рудому лісі ростуть не лише поганки, і ходить там не лише Смерть (див. останній вірш Ліни Костенко). А ще й деякі особи, котрі "порушують вимоги радіаційної безпеки" :).
Мій батько, Сергій Омелянович Богаченко-Мішевський, був ліквідатором, їхній КиївДІПРОТранс (інженерно-проектувальний НДІ) відправили після аварії проектувати якусь дорогу від Зеленого Мису (тимчасового поселення ліквідаторів біля Страхолісся), це все, що мені відомо про його роботу. Розповідав історію, що якийсь молодий хлопець їв абрикоси з дерева десь там, батько йому ще сказав, що мабуть він дурак.
Якихось серйозних проблем Сергій Омелянович не мав 11 років, але потім захворів на рак і помер. Співробітник сказав, що всіх інших з їхньої установи, із тих хто їздив, також вже немає в живих. Лікарі записали хибну причину смерті в свідоцтво - як я зрозумів потім, це поширена практика, щоб держава не платила сім'ї ліквідатора компенсацію, передбачену законом. Втім, тоді це було не важливо.
Із дитинства і далі мене супроводжували радіофобні міфи і забобони українського народу - всі ці "стронцій в кістках", "ніхто не здоровий після Чорнобиля" і т.д.
Чорнобильська зона не цікавила мене майже ніяк аж до 2015 року, а потім я погодився на пропозицію прогулятися із знайомими до Прип'яті і назад....
Кожен похід - це набір якихось дивних вражень, флешбеків, образів із сюрреалістичного кіно.
Ось гриби ростуть біля Чистогалівки, білі, їх дуже багато, ніколи стільки не бачив. Ось скелет величезної риби на березі пересохлого ставу-охолоджувача. Ось світяться вогні фільтрувальної станції, коли ти йдеш нічною безлюдною вулицею Прип'яті. Ось п'ятилітрова баклажка чистої води, дбайливо залишена ніби саме для мене в дерев'яній церкві Красного. Ось якийсь іноземець шумить на даху шістнадцятиповерхівки, в якій ти спиш вдень на старому, але збереженому дивані - hello world, I'm here!!! А ось світанок на залізничному мості. І, звісно, ночівля в недобудованому 5 реакторі.
Субкультура "сталкерства" обійшла мене боком, я не надто спілкуюсь з іншими нелегальними туристами. Ходжу нечасто, раз на рік приблизно. Маю ідею колись сплавитись на човні по всьому "зонівському" руслу Ужа. Пробігти по Зоні марафон (сам собі організатор і єдиний учасник). Пожити в одному із сіл місяць чи більше....
Привіт всім поціновувачам Чорнобильської зони, коротше кажучи.
1.2K views14:24