ЛЮДИНА, ЩО БУЛА ЖИВОЮ ЛЕГЕНДОЮ Олександр Музичко, якого в нац | Тарасенко Андрій ✙
ЛЮДИНА, ЩО БУЛА ЖИВОЮ ЛЕГЕНДОЮ
Олександр Музичко, якого в націоналістичному середовищі всі знали як Сашка Білого, був живою легендою. Серед молодого покоління націоналістів не було людей, які би не чули про його подвиги під час чеченської кампанії. Для кожного познайомитися з Білим було за честь.
Доля звела нас із Сашком уже після втечі Януковича, тоді він справив велике враження своєю простотою і щирістю. Зважаючи на те, що Білий був лідером революційного руху на Рівненщині, на київському Майдані він не міг перебувати тривалий час. Разом із іншими побратимами-націоналістами Олександр Музичко ініціював створення руху «Правий сектор» у Рівненській області та очолив його. Сашко Білий мав чималий авторитет на Західній Україні, тому було прийнято рішення, що він очолить силове крило у тому регіоні для забезпечення правопорядку, волонтерської підтримки й мобілізаційного ресурсу.
Рівненщина на той час була чи не єдиним регіоном, де взагалі не було кровопролиття, а органи державної влади переходили на сторону революціонерів. Силовики приєднувалися до майданівців і радо йшли на перемовини, адже Сашко Білий особисто гарантував їхню безпеку. Силові підрозділи «Правого сектору» почали наводити лад із незаконним видобутком бурштину, було припинено побори з малого бізнесу, люди активно вступали до лав нашої Організації, що не дуже подобалося представникам старої системи. Вони боялися політичної конкуренції і втрати контролю над «годівницею».
Додатково олії у вогонь підливала російська пропаганда, яка створювала всілякі міфи та фейки для дискредитації «Правого сектору» та національної ідеї загалом. На це потужно працювала вся російська пропагандивна машина, а особливу увагу було зосереджено на Білому, адже він був ворогом Кремля ще з 90-х років.
Убивство Олександра Музичка 24 березня 2014 року було вчинено працівниками МВС із багатьох мотивів. Та ключовим був сигнал, що система здаватися не збирається, а людям час забути про свої мрії жити по-новому. Як казав Білий: «кого не куплять, того знищать».
Його цинічно ліквідували. Звісно, то була політична розправа, і всі це чудово розуміли. Рівненська міська рада, а згодом Луцька міська рада визнали вбивство Сашка Білого “політичним” і висунули вимогу відставки міністра МВС Арсена Авакова. «Правий сектор» провів не один десяток акцій, де ми вимагали притягнути до відповідальності винних, зокрема замовників і виконавців убивства. Міністр МВС, як політична фігура, мав би одразу скласти повноваження, як це буває в цивілізованих європейських країнах, проте в нас міліція-поліція завжди була карально-репресивним органом, а сам Аваков був дуже потрібним новому режимові.
«Правий сектор» домігся створення тимчасової слідчої комісії Верховною Радою України, та розслідування ТСК не привело до покарання винних.
Сашко Білий був справжнім патріотом, ідейним борцем і знавцем свого діла. Його загибель певною мірою ослабила Організацію і внесла розбрат, особливо на Рівненщині. Зараз ми знаємо, що це була операція спецслужб. Ми віримо, що винні будуть знайдені й покарані. Боротьба триває, допоки живе легенда й залишається актуальною п’ята точка Декалогу українського націоналіста: «Пімстиш смерть Великих Лицарів».
Сашко Білий, що був для нас живою легендою, став для майбутніх поколінь борців символом боротьби за кращу долю України.
