Так хочеться зробити щось масштабне і грандіозне для своїх дон | Тато-будні

Так хочеться зробити щось масштабне і грандіозне для своїх доньок. Або подарувати їм щось велике і дуже цінне. Від якого в них перехопить подих… Але приходиш пізно, стомлений, не маєш достатньо часу і так пять днів на тиждень. В суботу намагаєшся розібратися з тим, що набралося за тиждень. «Депресивний круговерть». На великі мрії немає часу… на мою думку саме виконання їх зробить дівчат щасливими і радісними.

Я дуже сильно помиляюся. Сьогодні Єва мені це довела. Сіли ми з нею грати в гру «Мемо». Два рази я виграв, а один раз сильно програв. Вже перед сном вона розповідала з великим захопленням як виграла в мене. Я не чув від неї такого захоплення коли водив її в кінотеатр на мультфільм «Як приборкати дракона 3». Мала дрібниця (для мене), для неї – це цінність. Я бігаю і намагаюсь творити велике і масштабне, в той час як повз мене проходять миті які набагато цінніші. Від цих дрібниць ефект більший.

«Тато, мені програв» - коли я чую таке від Єви, я більше отримую задоволення від виграшу. Готовий, хоч кожну настільну гру програвати, але мій азарт інколи виграє у батьківства. Так і мало статися сьогодні, але…

Дівчата – це обнімання, поцілунки, татова манка з комочками, але великою кількістю полуничного варення, спільне читання книжок, катання на велосипедах… список маленьких справ доволі великий. Роблячи які ти не можеш похвалитися в інстаграммі, щоб всі ахнули, але їх виконання залишає глибокий слід у дівчачо-татових відносинах.
#історії_на_ніч