Get Mystery Box with random crypto!

​​#дивитись 'Водуруду' Анатолія Сачівко я вчора подивився і х | Think-move-dance UA

​​#дивитись "Водуруду" Анатолія Сачівко

я вчора подивився і хочу цю подію прокоментувати, бо вона дійсно того варта.

по-перше, це перший подібний продукт в українському медіапросторі - фільм від танцюючого режисера за участі класної команди танцівників, знятий рівними ручками без виправдовувань в стилі "ну ви ж розумієте, що це все робилось на колінках і за 3 копійки"

по-друге, це музика. вона геніальна. а як відомо геніальна музика може прикрасити собою все, що завгодно. будь-який відеозапис у супроводі музики леонтовича отримає фору з першої ноти. (але тут інший випадок - фільм сам по собі не вамагає рятувальної підтримки від музики але існує з нею на рівних.) я не знаю - можливо це спекуляція а можливо просто геніальне рішення. але тим не менш..

по-третє, текст. так, у цьому фільмі є текст, який промовляють танцівники. важко не помітити, що текст записувався і накладався окремо, але це взагалі не напрягає.

я дуже критично ставлюсь до вистав, де танцівники уявляють себе акторами і роблять спроби драматично промовляти тексти зі сцени. будь ласка, не треба - не робіть цього. якщо тільки це не кіно і якщо ви точно знаєте як приховати всю ту пафосність філософських промов яка здається вам значущою, але у глядачів не викликає нічого крім посмішки (якщо тільки це не ваші друзі або прихильники ваших філософських текстів).

Сцена, де Сачівко вкладає текст в уста танцівників, який здебільшо звучить як маніфест покоління Z - це єдине що викликало в мене питання. Але тільки тому, що все інше в цьому фільмі - це цілковитий артхаус без будь-якої буквальності. Це повномірна тілесна метафора, яка не вимагає пояснень і розшифровок. Є музика, є тіло, яке рухається відповідно до того, що відбувається в середині цього тіла, є локація, є світло. Є люди, які шукають собі місце, знаходять його, але лише для того, щоб через хвилину загубити і шукати знову. І є ти, який просто всмоктує це все через кожу і через очі. До чого тут пафос? Чи може це "нова щирість"?

А тепер забудьте все, що я написав і йдіть дивитись. Вільними від очікувань і упереджень.