Приречені блукати на землі, Страшенно злякані, змарнілі розумо | Думай хоча би один раз

Приречені блукати на землі,
Страшенно злякані, змарнілі розумом.
Не говори, що не вбачаєш їх.
Вони з'являються примарним образом.

Такий реальний плід уяви,
Що качає кров по тілу ще сильніш,
Думки бентежать до безтями.
Доведе реальність тіла лише ніж.

Ні мафія небесна, ні підземний синдикат
Не забере до себе. Присутній брак.
Солоні губи. Відповідно, й смак.

Не відпускаємо в ніщо і в нікуди.
Справи незакінчені маємо до них самі.
Привидів створюємо, вбачаємо в пітьмі.