Від думок ховаються в думках. Безпека там з'являється в ілюзії | Думай хоча би один раз

Від думок ховаються в думках.
Безпека там з'являється в ілюзії.
Чарівна й непритомна думка.
Від неї не втекти.
Тепер звалитись в сон.
Втратити свідомість. Перед тим
Духмяний подих затхлого повітря
Лоскітливо ввійде в носовий канал.
Імпульс. Імпульс. Синапси згоріли.
Лишилась пустка, звалище в горищі.
Розграбована долина, що бажає забуття.
Так само в забутті блукається увага.
Відраза до самої ж себе.
Зраджена, яку поглинула земля.
Це все, чого спустошена воліє —
Ковтати більше й більше.
Відчувати неспроможна.
Голод й страх це теж чуття.
Ззовні погляд саботовано і вбито.
Завжди тривожна новина — війна.
Війна з самим своїм.
Із власним й гордим.
Із тим, що вкорінилось й не піде.
І відбувається вона всередині, в вогні,
Що палить й не жаліє всі думки.
Вилити свідомості потік в папері,
Задушити олівцем страшну проказу.
Тимчасово.
З болем.
З криком.
З кров'ю налитими очима.
І з любов'ю, звісно ж.
Вона не йде, хвороба лиш дрімає.
Тож краще полюбити те,
Що трішечки вбиває,
Що вже ніколи не пройде.
І лише рве і рве, змушує грести,
І трохи, зовсім трошечки,
Але ж спонукає жити.