я прокинулась, почистила зуби, а коли глянула в дзеркало, то н | Думай хоча би один раз

я прокинулась, почистила зуби, а коли глянула в дзеркало, то на дворі вже лежало листя. і падав дощ, і був туман. але коли я лягала спати, то на столі стояла червнева клубніка.

зараз ніхто не хоче платити за тепло, воно в листопаді дороге. бо нас дурять зверху, а ми вірим знизу. нам лінь не вірити і компенсувати тепло теж лінь. ми не обнімаємся, я взагалі не пам‘ятаю, коли востаннє цілувалась. а нє, вчора їла хурму. тіпа так само терпко? нє, завжди мало. завжди більше днів тебе нема,ніж ти є. але ти не хурма, бо вона тільки восени, а ти ше рідше

підлітки так смішно сидять в парку. а дядько грає сумну мелодію. йому сумно, і всі навколо сваряться, і всі багато працюють. якби вміли відпочивати, то не сварились би. ви не заручники системи – ви заручники своєї самооцінки. я тоже. плачу високу ціну за те, шо вірю у себе, а отримую дуже мало. і ше плачу за тепло, але не зараз, а вкінці місяця. я ше маю, кому дзвонити, коли шось сталось. мене це капєц, як тримає.

тільки я роздала всі батарейки – так буває у листопаді. мені резонує поінт про те, шо все тимчасово. бачив, як можна декількома словами зіпсути весь текст. це, як на бранчі їсти хліб з кетчупом. не малюйте картини, де вас немає навіть на ескізі

мені получається жити в дощ. мій світ і ця осінь вміститься у конверт. туди я ше покладу якийсь лист і відправлю в літо. буду чекати, коли привезуть клубніку