Нещодавно мені залетіла фраза від спражньої Übermensch з насту | Думай хоча би один раз

Нещодавно мені залетіла фраза від спражньої Übermensch з наступним змістом(далі цитата):

"Успей побыть поэтом."

І це навіть не про романтику даної фрази, якою вона переповнена. Для мене писати поезію ніколи не означало бути поетом. Це уявляю більше як справжню людську роботу, на яку потрібно так само умовно ходити і на ній же так само буквально пахати.

Між любительським самовираженням та професійним почерком стоять роки невпинної праці та відточування майстерності пера. Це майже універсальне правило. І воно мене задовільняло. Адже, я не мав щось складного робити і лише задовільняв себе миттєвими імпульсами поетичного натхнення.

Тобто, з таким підходом я би ніколи не перейшов певної верхньої межі. Скоріш за все, з гірким відчуттям розуміння даного факту картав би самого себе за безталанність, чи то лінь. Все це легко ховається від інших за легким самоіронічним гумором, але ж від себе не сховаєш.

Як можна зрозуміти, фраза мене буквальна підчепила на гачок і не відпускає вже другий день. Спочатку це почалось з відчуття небажання поглинати тонни контенту. Якась хвороба... Очі почали ще глибше впадати в свої орбіти, а шкіра побліднішала до передсмертного кольору. Далі на контентному голодуванні організм почав викручуватись і пішов до крайностей — сам почав створювати... В роботи пішли якісь невідомі мені, глибоко заховані тваринні інстинкти до виживання.

Але це все поки викручування води зі слів мудрих і глибоких. Ця фраза інтерпретується мною більш інтимно:

"Дозволь собі бути тим, що в тобі є, ким ти є."

Можливо, що є, можливо, що ні — спробувати варто.

Хоча, буквальна геніальність вислову жодним чином не має скидатися з рахунку. Можливо, з цього й варто розпочати.