Жахливий спадок який потрібно приводити до ладу. Якою дістал | Тростянець INFO
Жахливий спадок який потрібно приводити до ладу. Якою дісталась Люджанська школа громаді
41 учень та 13 дошкільнят - саме стільки діток у новому навчальному році зберуться здобувати знання у стінах Люджанського навчально-виховного комплексу. Бідні діти, інакше й не скажеш... Чому ж так?
А щоби ви, друзі, сказали, якби саме вашу дитину посадили навчатися на якісь дореволюційні лави у сірому, похмурому приміщенні, яке ледве освітлює єдиний справний ліхтар на стелі, а старезні скрипучі вікна подекуди сумно дивляться на школярів вікна із тріснутими чи вибитими шибками?
Це не умови для навчання, а якийсь страхітливий голівудський блокбастер, після якого дітям пряма дорога до окуліста, а не у Світ цікавих знань. Адже читати чи писати у такій напівпітьмі школярам просто неможливо.
І то лише, як говорять люди, "верхівка айсбергу".
Якщо відверто, то відчуття таке, що про Люджанську школу колишня сільська влада взагалі роками не згадувала, а голова сільради там зроду не був. Кругом старезні меблі, гидкі мийки у шкільній їдальні, зношені котли у топковій, замазана як попало стеля, тріщини у вікнах, а ще древні (наче музейні експонати) комп’ютери тощо.
Один лише шкільний город викликає жах і відразу, бо заріс бур’янами так, що більше нагадує джунглі Борнео, а ніж земельну ділянку, де колись вирощували городину.
Словом, пересічній людині забракне слів, щоби описати весь той кошмар у школі, яку до такого стану довели люди, які не соромляться називати себе "господарниками"..
Наприклад, от що зробив для сільської школи колишній голова Люджанської сільради Олег Красніков? А як щодо ще одного "господарника", місцевого фермера Олександра Слівкіна? Багато надопомагав? Хоча би зношені дерев’яні вікна для дітей замінили горе-керівники. Та де там... Як тільки не соромно таким людям в очі дивитися односельцям?
Тепер відроджувати школу, без перебільшення сказати, піднімати її з колін - то клопіт міської влади. Звісно, за один рік зробити усе фінансово просто неможливо. Адже різні "попередники та господарники" залишили такий "спадок" по усій Тростянеччині, що знадобляться роки, щоби все привести до ладу.
Але нічого. Життя у Тростянецькій громаді впевнено рухається вперед, і як би не було важко - усе поступово відновлюватиметься і відбудовуватиметься.
