Україна в опитуваннях

2021-11-05 18:56:00 І нарешті фіналочка –Туреччина


Цікаво, що саме політика цієї країни, на нашу думку, зараз для нас є найбільш невизначеною, а тому – доволі сумнівною

Кілька фактів:

З одного боку, Туреччина наш союзник, який постачає нам озброєння. Щодо України, то їй не потрібна російська повномасштабна військова експансія, оскільки багато комплектуючих до турецької оборонки виробляється Укроборонпромом (ті ж двигуни до Байрактарів ТБ2 й Акінчі, ПТРК від КБ "Луч" і багато чого іншого), проте їй вигідно щоб Україна відчувала загрозу з боку Росії, бо це стимулює наш уряд закупати їхнє озброєння (Байрактари та корвети Ада наприклад)

Проте з іншого, вона теж залежить від Росії (російські туристи, експорт мандаринів, Турецький потік, так знову голубий вогник роздору" та ін.). Наразі Росія всіляко намагається чинити на неї тиск через те, що отримані Україною Байрактари таки полетіли і "навєлі суєту" на Донбасі, зокрема це видно по нещодавній забороні на імпорт турецьких мандаринів. Звісно, Туреччина має що цьому протиставити(тижнями не пускати російські кораблі через Босфор як це було у 2014 і 2019, або через "поломку" на власній ГТС зупинити 30% експорту російського газу в Європу). Та й газова криза їй не так страшна як Європі, бо Туреччині вже доводилося закупати сировину в Азербайджані. Проте між політикою Туреччини та США(а відповідно і НАТО) вже досить довго виникають розбіжності, зокрема через жорстку позицію Ердогана в певних питаннях(проти вільнодумства, території о. Крит та ін. – зараз не суть), тож Туреччина зараз намагається "дружити" з усіма, бо невідомо що з нею станеться завтра

Якраз така прихована позиція не дуже то й дає зрозуміти де можна покладатися на турків, а де цього вже робити не варто

Ну а це була остання країна в нашому скромному геополітичному гайді. Ми намагалися дати коротку, але різнобічну оцінку відносин нашої країни на міжнародній арені

Але, якщо ви не погоджуєтесь з нашою думкою, то ви знаєте що робити, і де знаходяться коментарі(конструктивна критика буде дуже навіть до речі) Відкрити / Коментувати

2021-11-05 12:17:56 Ну і, звісно, США


В цілому, ні для кого не секрет, що США – наш найголовніший союзник, перш за все, у військовому плані, а також, партнер у політичному та економічному. Як ми вже неодноразово згадувати в наших попередніх постах, Штати - ще й такий собі важіль тиску на своїх Європейських союзників, які дуже не завжди бажають підтримувати нашу країну.
Ну і, звісно, співпраця між нашими державами вигідна передусім самим США, адже це такий собі спосіб протистояння геополітичнім зазіхання Росії у Європі(ну спадок холодної війни, Росія, яка вважає себе повноцінною імперією і тд)

Отож що можна сказати:

Після президентських виборів у США багато чого змінилося. Байден веде більш помірковану (навіть обережну) політику, аніж Трамп (хоча якраз для нас це навпаки негативна риса!). Та все ж підтримувати нас продовжує, проте зараз всі різкі заяви на нашу підтримку висуває хтось із оточення президента, але не Байден (знову ж таки, на відміну від Трампа). Взагалі складається таке враження, що на міжнародній арені дядечко Джо відійшов від справ(спойлер: це не так, згадаймо хоча б AUCUS – новоутворений Індо-Тихоокеанський союз)

На нашу думку, в Америці не сприймають серйозно нашого президента(що цілком логічно, зважаючи на його минуле та деякі його сучасні вчинки) – згадати хоча б як зустрічали там Порошенка і як зустрічали Зеленського. Тож часом взагалі здається що їхня підтримка висить на ниточці і зберігається лише тим, що в Америці є велика діаспора українців, яка може повторити виступи у 1990-91 році (тоді вони були проти "київської котлети" – дуже прорадянської промови президента США) та й усвідомленням того, що Україна – одна із тих небагатьох держав, які ведуть антиросійську політику, тотожну американській

І, як нам здається, якби наша теперішня влада почала більше думати про наслідки(і не наступала на ті ж граблі, що й раніше) та й в цілому проводила більш зрозумілу політику, то у нас є ще всі шанси відновити свої позиції. Та тим часом наша зелена команда продовжує маневрувати між проєвропейськими курсами(звісно, бо ж бабки МВФ не виділить), та проросійськими(бо Зеленському прям ну дуже хочеться зазирнути в очі Путіну) Відкрити / Коментувати

2021-11-04 18:03:02 Що ж, кілька слів щодо Великобританії


Тут не дуже складно, а тому можна виділити декілька моментів:

Перш за все Британія - батьківщина сучасного поміркованого консерватизму, а тому вона з обережністю ставиться переважно до всього. І навіть попри те, що теперішній прем’єр-міністр, Борис Джонс, заслужив у минулому славу такого собі англійського аналога Трампа, зараз він, здається, дотримується політики своєї партії. Тому щодо України якихось різких заяв не спостерігається - як негативних, так і позитивних. Така собі нейтрально-байдужа позиція.

З іншого боку, Британія дуже(дійсно прям дуже) тісно співпрацює з американцями. Наприклад їхні розвідки, ЦРУ та МІ6 зазвичай кооперуються на якомусь важливому завдані. До речі, подейкують, що у справі Вагнерівців вони були замішані якраз разом. Отож позиція США на Британію таки впливає, і скоріш за все навіть попри прихід на пост президента штатів дядечка Джо, в українському питанні якоїсь зради не очікується

А тому будемо сподіватися, що як і в минулому році, до Чорного моря навідуватимуться британські есмінці(підпалюючи росіянам пукани)

До речі, британці й самі не проти над ним порофлити. Прикріплюємо відосик, де ще тоді голова британського МЗС, Борис Джонс, жостко затролив голову МЗС російського – Лаврова(так 2017, та все ж)



Відкрити / Коментувати

2021-11-04 10:02:02 Монінг гайз, а тепер на черзі у нас країна пристрасного кохання(спойлер: не до України) - Франція

Пропонуємо вам почати ранок з чашечки кави та круасанів, а ми тим часом спробуємо в загальних тезах охарактеризувати відносини України з їх батьківщиною

Франсуа Олланд і його наступник Емануель Макрон ведуть дуже обережну політику щодо України ще з початку окупації Криму. І на це є декілька причин:

Франція, як і більшість країн Європи "сидить" на газовій голці Росії. А все до речі через скорочення виробництва енергія АЕС. Тобто знову повторюється наратив використання газу, який мав бути звичайнісіньким товаром, а перетворився на справжню геополітичну зброю.

Зовсім нещодавно, а саме на початку жовтня, ми всі дізналися про утворення нового Індо-Тихоокеанського союзу AUCUS, до складу якого ввійшли США, Велика Британія та Австралія. В загальному він покликаний протистояти впливу Китаю в цьому регіоні. Це стало дуже неприємною несподіванкою для тих європейських союзників США, які вперше про це почули лише після релізу. Та найбільше ця новина не зайшла Франції, адже саме після укладення договору про співпрацю, Австралія домовилася інвестувати у американські атомні субмарини, в той час, як раніше домовлялась про це з Францією. Тому й не дивно, що співпраця її зі штатами трохи похитнулись, а отже, оскільки ми є їх близьким партнером, можуть постраждати і наші з нею відносини(які і без того не ніколи були якимись показовими, скоріше навіть більш пасивними і нейтральними)

З іншого боку, на Францію, як на країну-член НАТО сильно тисне США і немала українська діаспора. Взагалі підтримка штатів ну дуже для нас важлива у протистоянні з РФ. І як не крути, але Порошенко в цьому плані дуже класно сколабував Україну з ними протягом своєї каденції. Напротивагу теперішня зелена влада напряму заявляє про свою некомпетентність на міжнародній арені, і змушена щось робити тільки після гарного американського “спонукання” Відкрити / Коментувати

2021-11-03 21:00:15 Hallo, і давайте завітаємо до Німеччини в рамках нашого скромного геополітичного турне.

Одразу ловіть спойлер: останнім часом все помітніше стає те, що Німеччина грає під дудку(чи балалайку?) Росії, і це не надто радує
(але, як і все, що ми тут пишемо, це – виключно наша суб’єктивна думка)

Отож по-порядку:

Як ми всі нещодавно дізналися, Німеччина сертифікувала Північний Потік-2. Нагадаймо, що цей – друга гілка свого попередника, Північного Потоку, суттєве його розширення. І пролягає він дном Балтійського моря від російського Виборга, і до німецького Грайфсвальда. З точки зору України, як і більшості свідомих держав, це сприймається як відкритий випад у нашу сторону(не можна не погодитись, що так і є). Адже у разі запуску газопроводу ПП-2, ми втрачаємо всі дивіденди, які отримували при проходженні російського голубого палива через нашу територію. Тобто нас кинуть на колосальні бабки, а вплив РФ у Європі значно зросте.

Але пост про українську ГТС, російський газ і всі їхні потоки(так, там їх багато) ми ще обов’язково зробимо

Власне, сам факт того, що Німеччина не встигла закупитись до початку опалювального сезону, та й, в загальному, через стрибок цін на голубий вогник, дає підстави очікувати, що педантичні німці підуть на все, щоб закупити палива за привабливими цінами. З іншого боку, а що їм залишається, з точки зору німецького канцлера головне – тримати свій народ у теплі й добрі, і до України йому особливо діла немає

Ну і, звісно, стривоженість з приводу використання Байрактарів у ООС теж служить непевним дзвіночком, на який треба звернути увагу. Та, певне, рано панікувати, адже доки США наш стратегічний союзник – доти вони будуть тиснути на Європу в питаннях щодо нашої війни з Росією. Але от питаннячко, чи надовго Білий Дім буде надавати нам таку підтримку зважаючи на вибрики нашої теперішньої влади

Впевнено можна ствердити тільки про те, що Німеччина – задає тренд всій Європі(ну найрозвинутіша країна як не як). А тому її позиція буде вагомою і для інших країн Євросоюзу. Щоправда тут, на нашу думку дилема, - чи можна рівнятись на того, хто підсів на голку, хай навіть газову?

(на жаль, ще один спойлер: як відомо з попереднього поста, де ми розповідали про Угорщину, можна) Відкрити / Коментувати

2021-11-03 16:58:01 Тепер щодо Молдови


Складно говорити про будь-які неприйнятні стосунки між нашими державами – у молдован зараз і своїх проблем вистачає з головою, тому не дивно, що вона набрала найменше голосів у нашому опитуванні

Тут якраз навпаки, можна з упевненістю стверджувати, що стосунки між нашими країнами налагоджуються, і на те є ряд причин:

Перш за все – це те, що новий президент – Мая Санду та її уряд є повністю проєвропейським. І це не може не радувати, адже дозволяє налагоджувати більш тісні політичні зв’язки. До того ж ми маємо дуже схожі кейси у відношеннях з Росією, у нас – Донбас та Крим, а у них проросійське сепаратистське Придністров’я.

Також, на фоні нещодавнього газового кризису в Молдові, Україна, як добропорядна сусідка, допомогла прогнавши по газопроводу символічні 16 млн кубометрів газу з подальшою домовленістю поставити ще 750 млн у разі необхідності. А все через тиск російського “Газпрому” на так званий молдовський борг, який за їхніми підрахунками складає 709 млн доларів. Проте Молдова цей борг не визнає, через випадки масової корупції в минулі роки. Плюс це тиск на сам проєвропейський уряд країни. Плюс, це така собі помста за участь у Кримській платформі

Ми вважаємо, що Україна правильно зробила, допомігши Молдові з газом. Тому що як нам важлива стабільність в Молдові, так їм важлива стабільність у нас, бо набагато легше межувати з адекватною Україною, аніж з агресивною Росією, яка всіх намагається затягнути у свою зону впливу.

З головою Молдови в особі Маї Санду ми отримали надійного союзника, якого нам бажано зберегти. До речі, як тільки ми надали Молдові газ, і коли та почала вести переговори про його постачання з Європи, Росія відразу "спустіла на тармазах" газовий шантаж Молдови і успішно його продає за адекватною ціною. А з Молдови ми спокійно можемо перекупити газ, і це вийде в рази дешевше, ніж закупати прямо з Росії, враховуючи наші відносини Відкрити / Коментувати

2021-11-03 12:13:31 Продовжуємо рухатися державами-сусідами України, і далі на черзі у нас – Угорщина


Як і всі сусіди в адекваті, тим більше, якщо в них є ще й певні питаннячка щодо розмежування своїх ділянок, ми часто сремось. Це якраз наш кейс

Власне, ні для кого не секрет, що такою гарячою точкою завжди було і зараз також є Закарпаття. Навіть не так саме Закарпаття, як ті 12% угорців, які тут проживають, а це близько 95 тисяч. І тут немає нічого дивного: так вже історично склалося, що прикордонні території, які часто переходили з рук однієї держави до іншої мають в своєму складі і ту, і іншу нацменшину.

Звісно, була ще така річ, як примусова асиміляція українців у складі Австро-Угорської імперії(так, клаптикової, але ж імідж підтримувати якось треба було). А конкретно ті українці, які потрапили до Королівства Угорського, а потім були під угорською окупацією під час Другої світової, зазнали доволі болючих переслідувань. Як наслідок маємо потужну прикордонну нацменшину з самих угорців, і тих українців, які себе ними вважають

Якраз на фоні цієї етнічної проблеми у нас постійно виникають якісь зашквари. Деякі з них цілком можна назвати втручанням ззовні в наші внутрішні справи. То замість українського гімну на прийнятті присяги заспівали угорський, то міністр МЗС Угорщини закликав угорських українців голосувати за угорського партію та їх мера, і тд.

З особливо цікавого можемо виділити декілька:

В 2017 році Україна прийняла закон про освіту, який видався Будапешту таким, що “порушує права угорської нацменшини”. А оскільки Угорщина є повноправним членом НАТО, вона має право накласти вето на намагання будь-якої країни туди вступити(грубо кажучи). Що вона, власне, тоді і зробила, заблокувавши роботу комісії “Україна-НАТО”. Навіть попри те, що спеціально під неї закон про освіту змінили у 2020 році, питання з НАТО простоюється й досі

Зовсім нещодавно Угорщина уклала договір з РФ про постачання газу в обхід України(1 млрд через Австрію, іще 3.5 млрд через Сербію по газопроводу “Турецький потік”). М'яко кажучи, нам це не дуже вигідно, адже раніше газ йшов транзитом саме через Україну

Отже, на нашу скромну думку, всі суперечки, такі собі "капості" містяться саме в банальній сусідській незгоді, хоча з часом він може й посилитись. Щоправда, ні про яку агресію тут мова не йде: ні фізичну (не ті ресурси), ні політичну (бо країна-член НАТО) Відкрити / Коментувати

2021-11-02 12:13:11 Тепер поговоримо про полунички


Ні, це не про мережу популярних секс-шопів, а про наших польських сусідів(хоч зараз і не сезон)

Згідно з результатами опитування, близько 7% вирішили, що польська політика неприйнятна щодо України. Хоча на нашу думку, тут якраз все навпаки, і Польщі дуже потрібні добросусідські відносини з нами.

По-перше, заробітчани. Не надто приємна для нас тема, проте з іншого боку хтось же виконувати цю роботу має? Тому розвинутим країнам Європи дуже навіть ок. Так само як і їхнім ВВП. На прикладі тієї ж Польщі: за оцінками їх Нацбанку близько півмільйона українських кадрів забезпечують зростання ВВП на 0,3-0,9%.

По-друге, для Польщі, тай для всього цивілізованого європейського світу, Україна є своєрідною "буферною зоною", яка фізично захищає її від впливу Росії. (Хоча є ще Білорусь, яка по-суті може стати анклавом Росії, і як тоді Європі бути…?) Юзеф Підслудського, людина яка, по-суті, створила незалежну Польщу після розпаду Російської імперії, з цього приводу казав так: "Ні, я не досяг всього чого хотів у цьому житті. Бо не бачу незалежної держави на схід від Польщі".

Що тут скажеш, дядько був далекоглядним політиком, хоч і трохи диктатором, і розумів, що без України не буде й Польщі(що і сталося у 1939р).

Теперішні польські політики це теж розуміють, тож Польща – країна, від якої ми отримуємо чи не найбільшу підтримку. А наскільки ми їм потрібні, можна зрозуміти з того, що ми дійшли згоди у питаннях боротьби УПА і АК (Армія Крайова) та їх наслідків, зокрема вони відносно нормально ставляться до діяльності ОУНб(це все рівно що Росія стане нормально відноситися до тематики, пов'язаної з Гітлером). І так, звісно, ми не ототожнюємо українських націоналістів та нацистів, це просто яскравий приклад.

Отже, попри всі конфлікти в минулому, зараз Польща – наш союзник Відкрити / Коментувати

2021-11-01 23:00:03 Отож почнемо наш короткий геополітичний екскурс з північних сусідів – Білорусі

У поведінці кривавого диктатора поки-що нічого нового. Як і всі цивілізовані європейські країни, Україна також порвала з ним будь-яку політичну співпрацю. Економічна, яка не так сильно залежить від політичної ситуації(принаймні треба визнати, що в нашій країні це так), теж потрохи згасає.

В цілому, тому й не дивно, що в початок опалювального сезону бацька на додаток до стабільно антиукраїнської політики вирішив не продавати нам електроенергію, поки ми не поступимося в нашій позиції стосовно ОРДЛО

Тож можемо сказати, що залежний від Кремля Лукашенко наразі себе поводить як його звичайнісінький васал, готуючись вже повністю злити суверенітет держави перед Росією. Офіційно це називається “поглиблена інтеграція до Союзної держави”. Для України це, звісно ж, серйозна загроза, адже в такому разі кордон з Московією розтягнеться ще на 1000 кілометрів Відкрити / Коментувати

2021-11-01 08:56:14 Відкрити / Коментувати