До великого вторгнення в Україну російських окупантів Сергій працював фахівцем відділу зв’язків з громадськістю в міський раді.
Він впевнений, що якщо б кожен громадянин України думав — нехай хтось воює замість мене, а я тихенько відсиджуся, нашої держави вже б не існувало. Тож в лютому минулого року, коли Сергія через стан здоров’я не взяли за призивом, він пішов у тероборону. Так почалося воєнне життя Сергія — бойові чергування, охорона важливих об’єктів, служба на блокпостах. Він керував машиною, довозив під ворожими обстрілами бійців на передову, забирав поранених.
Йому 28 років, і все своє життя він жив у вільній незалежній Україні.
- Мені не потрібні ворожі звичаї, їх понятія, - каже Сергій. - Тому я буду захищати батьківщину стільки, скільки це потрібно.
