Вітання,друзі! У нас на черзі історія мовного переходу від пан | Українка про українське
Вітання,друзі!
У нас на черзі історія мовного переходу від пані Валерії
____
Мені 18 років, я народилася і виросла в Харківській області. З того часу, як я навчилася говорити, говорила російською, хоча й з деякими вставками українських слів.
Весь інформаційний простір, що мене оточував, був російськомовним: телевізор, музика, книжки, за якими я вчилася читати. Батьки розмовляли суржиком, але я завжди бачила, як вони переходять на російську, коли розмовляють з начальством, коли їдуть в місто. Я була впевнена в тому, що російська - справжня, "крута" мова, якою говорять усі. А той суржик, що в мене, просто питання часу, коли я навчуся краще говорити російською.
І тільки дідусь відверто критикував мене і питав, чого я увесь час "ґекаю" та "штокаю". Він не розумів, як у сім'ї, де зроду-віку була українська, з поколінням моїх батьків з'явився суржик, а з моїм - чи не чиста російська. Але для мене 6-річної то були надто складні питання.
Усе почало змінюватися, коли я пішла до школи. Школа була українською, а я на диво для себе виявила, що українську чудово розумію. Ба більше, мені легко читати і писати нею ж. Перші почуття до моєї рідної мови почалися, коли ми читали оповідання і вірші у молодшій школі. Мені подобалося, як звучить українська. Не минуло й двох років, як з майже російськомовної я зробилася суржикомовною.
Але інформаційний простір продовжував впливати - з українського в сім'ї слухали "Океан Ельзи", а їдучи в місто, ми знову вдавали із себе інтелігентів, розмовляючи російською, яка вже чогось не здавалась мені такою крутою.
Свій перший вірш я написала українською - з появою в школі такого предмету, як українська література, я відчула, наче мене пошили в дурні.Чого мені в дитинстві не читали казок цією милозвучною мовою? Чого я не слухала пісень і не читала віршів? Проте за перехід на повну українську і мови не йшло - усім було комфортно спілкуватись суржиком.
У 8-му класі я перейшла до іншої школи, де російська як предмет взагалі не вивчалася. Натомість там було більше годин на профільні математику та фізику.
У цій школі я зустріла вчителя, який дуже вплинув на мій світогляд та ставлення до мови. Це був вчитель української літератури. Сам він був молодий - ледь на 10 років старше тих, кого вчив. Я вперше в житті побачила, що українська може виглядати живою, сучасною. Що вона не тільки на сторінках підручників з літератури, вона не залишилась у 19-му столітті разом з Шевченком та Франком.
Філософія, яку прищепляв нам вчитель, не була легкою. Він з болем в голосі розказував про своє життя, як важко йому самому було перейти на українську, і як його давило суспільство. Він також стверджував, що не з'явиться повністю україномовного суспільства, поки не зникнуть останні покоління, що жили в радянському союзі. Я сердилася на нього за такі слова, проте сердитись треба було на себе. З нашого класу не було жодної людини, яка б у побуті говорила українською.
І тоді мене перемкнуло. Я усвідомила, що хочу бути такою, як мій вчитель - хочу виглядати сучасно і круто зі своєю українською. Друзі мене підтримали.
Далі почалися маленькі перемоги - відповіла українською касиру в супермаркеті, перемогла на олімпіаді з української мови та літератури. До 11 класу я вже мала збірник віршів українською, друзів, що також перейшли на українську та перше місце на обласній олімпіаді. ЗНО з української написала найкраще з усього випуску - і це та, що в дитинстві хотіла бути російськомовною.
Не можу сказати, що мені було легко переходити. Проте моя українська багатьом з мого оточення подобалась, а найголовніше - подобалась мені. Нещодавно я почула по радіо фразу: "Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому що нею не говорять ті, хто її знає". І я пишаюсь тим, що ламаю стереотипи, коли мене питають, з якого я регіону.
Мій дідусь і досі радіє, що я не забула мови, якою говорили його батьки. Я продовжую заохочувати друзів і знайомих - читаю їм вірші українською, відкриваю для них українську музику. І коли я пишу подрузі про нового хлопця, після імені та віку наступним пунктом йде "україномовний"
#мій_перехід
