Про козацькі курені. Кожний, прийнятий до козаків, входив до компуту (реєстру) певного куреня.
Ті курені були довгі, щоб у кожному можна було міститися кільком сотням товариства і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати довгі хати, та проте й ті хати звалися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви.
Під Січ запорожці завжди обирали сухе й високе місце на березі Дніпра і, лишивши посередині того місця майдан, будували навкруг нього довгі хати (курені).
Коли козаки виступали у похід суходолом, то поділялися не на курені, а на полки, бо полк складався з козаків трьох-чотирьох куренів.
Першого січня всякого року на Січі скликалася рада, у якій брали участь з однаковими правами всі запорожці, і на тій раді всякий курінь обирав собі на весь рік курінного отамана й кухаря, а після того всі курені разом обирали кошового отамана, військового суддю, писаря й осавула.
Поділися постом та не забуть про
