United in Blood

2021-06-27 23:47:20 ​​Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи

Серед людських рас панує принцип двоякої боротьби: аґональної і континентальної. Напрямком першої в добір серед громади, а друга покриваєть­ся з кольоніяльним завойовництвом.

Пімічується ступневий занепад Заходу з причини деякого частинного ослаблення біольогічної динаміки. Це ослаблення використовують колірові племена й організуються під расовим кличем – “бий білих”. Провід обіймає Японія і большевики. Загалом у часі 1800-1932 р. зросло число кольорової людности в 3,5 разів, число ж білої людности лише в 2,3 разів.

Причини жилавости японського народу лежать у їхньому довгому відокремленні та зударі релігійно-трансцендентальних постулятів до найбільшого розмножування родин при малих засобах виживлення.

Московщина від доісторичних часів представляє кінець клина палеоазійської раси, що її осередком є Сибір. Колишні старі руські роди і винародовлені чужинці здегенерувалися й загинули під топором революції. Тепер правлять Росією фінсько-монгольсько-туранські мішанці, які заливають теж Україну. Між ними переважають палеоазійські (25,8 відсот.), ляпоноідні (20,8 відс.) і арменоідні типи (13,3 відс), а лише 40 відс. припадав на середземноморців і нордийців.

Наступ на Україну йде з двох боків: творенням валу на румунсько-польській границі та відрубанням Донбасу і Підкавказзя надволжанським клином. Україна протиставляється московським задумам здоровим природнім расовим інстинктом та расовою відразою до расово чужих елементів, і в ньому саме відзеркалюеться боротьба двох рас за посідання України.

Одначе понад усякий сумнів мусить побідити раса відвічного українського туземного елементу, хоч остаточний вислід спинюється такими плянови ми насильними большевицькими заходами, як напр. кольонізація, виселювання й мішані подружжя. В противному разі грозить Европі перемалювання на жовто коштом України, як східнього охоронного муру Европи й її культури і цивілізації.

Із заходу наступає на Европу чорна небезпека у Франції, яка постійно посилюється передусім на полудні. Початок дала війна, докінчують спроваджу­вані чорні робітники. У Парижі нараховують вже по Айкштедту 200 000 мішанців. В новій французькій літературі виступають “чорні французи”.

Жиди представляють особливу породу з “фацієс юдаіка”, “анімус юдаікус” дарма, що складаються вони із европейських рас. Обі питоменности повстали в історичних схрещеннях рас і доборі. В Україні представляють жиди окупацію на верхівних місцях, у яких як московські аґенти займають кіль ка разів більше відсоткового стану серед українців. Чим скорше жиди зникнуть з України, тим краще для них самих і України.

З викладу доктора Ростислава Єндика в Українськім Науковім Інституті. «ЧАС», 21 квітня 1936. Відкрити / Коментувати

2021-06-25 19:25:18 ​​Історія складається з крові, пролитої на землю. Сьогодні Європа забула це...

Ерік Льом

На фото німецькі вояки, що віддають пошану загиблим французьким солдатам, перед пам'ятником Невідомому Солдату. Париж, осінь 1940 року. Відкрити / Коментувати

2021-06-24 17:32:04 ​​Цього дня 105 років тому почався один із найбільш потужних артилерійських обстрілів в історії людства.

Верденська битва затягувалась, перемолочуючи все нові і нові дивізії, аби послабити тиск на французів, британське командування вирішило здійснити наступ на річці Сомма. Наступу мав передувати артилерійський обстріл, якого ще не бачив світ.

24 червня 1916 року більше 15 000 тисяч артилерійських гармат та мінометів почали 7 денний обстріл 32 кілометрової ділянки лінії фронту. Одстріл повільно пересувався від передньої лінії в глибину німецьких позицій, всього було використано більше 1,5 мільйонів снарядів. Незважаючи на те що перша лінія оборони була знищена вщент, бетонні укріплення другої і третьої частково залишились неушкодженими. Ця помилка коштувала британцям лише в перший день наступу 19 000 загиблими. Зрештою швидкої перемоги на Соммі не сталось, а ця битва стала тим що мала вирішити - "новою м’ясорубкою", яка тривала понад 4 місяця і в якій були задіяні 148 дивізій. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 22:52:42 До сьогоднішньої дати публікуємо статті в українській пресі за 1943 рік, які були присвячені цьому доленосному дню. Відкрити / Коментувати

2021-06-22 17:29:00 22 червня 1941 року день початку операції «Барбаросса», початку Блі́цкриґу на просторах Радянської Союзу.

Три мільйони вояків стоять на 900 кілометровій лінії і в одну мить зриваються вперед... Відкрити / Коментувати

2021-06-22 14:10:12 ​​​​80 років - як же далеко тепер той визначний день, коли Європа прийшла відкинути знахабнілу орду назад за Волгу. Коли вибухи бомб і розриви артилерійських стрілен заграли солодкою музикою для всіх чесних людей. Для всіх тих, хто вижив після розкуркулення, репресій, заслань, підвалів ЧК, Голодомору. Вижив, щоб дочекатись, коли можна буде відплатити жидо-московській сволоті сповна... і цей час настав!

22 червня 1941 стало днем початку, а для багатьох і продовженням боротьби. Могутній удар Вермахту, попри всі правила війни, розбив численніші сили Червоної Армії. Крицевий кулак лицарів новітнього хрестового походу нищив оточені дивізії, долав сотні кілометрів, і вже за чотири місяці був під стінами Москви! Пліч-о-пліч із визвольним військом Німеччини були й українці, які з перших днів ставали на службу в якості добровольців хіві і били ворогів на фронтах від Криму до Сталінграда.

Невідомі солдати!
Ми вдячні вам за кожен день,
За кожну годину і кожну секунду доблесті!
Невідомі солдати!
Ми схиляємося перед вашими могилами,
Всю брехню і лицемірство ми знищимо! Відкрити / Коментувати

2021-06-22 14:09:10 ​​80 років тому, у небі поблизу Львова 22 червня 1941 о 3:40 ранку, українець Роберт Олійник льотчик-ас Люфтваффе, син українського емігранта інженера гірника з Горлівки на своєму Ме-109 збив радянський винищувач І-16. Це була перша перемога Люфтваффе у повітряному… Відкрити / Коментувати

2021-06-22 14:08:41 ​​80 років тому, у небі поблизу Львова 22 червня 1941 о 3:40 ранку, українець Роберт Олійник льотчик-ас Люфтваффе, син українського емігранта інженера гірника з Горлівки на своєму Ме-109 збив радянський винищувач І-16. Це була перша перемога Люфтваффе у повітряному бою проти СССР. А вже через 10 хвилин запрацювали залпи тисяч знарядь та пішла в рух піхота Вермахту.

Хрестовий похід проти більшовизму розпочався. Відкрити / Коментувати

2021-06-19 19:43:02 У спадок від Російської Імперії нам залишилось досить багато цікавої статистики. Однією з них є мапа «Дуже-високих рекрутів», яка дає інформацію для роздумів. Також хочеться виокремити регіон Польщі, де чітко простежуються кордони етнічних ляських земель. Відкрити / Коментувати

2021-06-18 10:11:42 ​​Трохи про гетьманську армію УД, а саме штаб 8 Катеринославського корпусу.


Трамвай до палати не доходив, а по дорозі нашу увагу звернули офіцери й солдати „добровольчої” армії в російській уніформі — досить вже їх було на всіх перехрестях. Ми їх бачили і в Київі, але дуже зрідка, хоч чули, що гетьманська влада толерує „добровольців”.

Але вже цілі маси їх ми спіткали біля Потьомкинської палати. Тримали вони себе тут досить свобідно, а коли ми направились до штабу, почули від близчої групи старшин зневажливу критику нашої уніформи (мій колега носив на плечах срібні гетьманські жгути поручника, я ж мав захисну уніформу). Поручник мій не стерпів образи і відізвався доволі таки гостро; на це ціла група (чоловік з десять) приняла цілком недвозначну поставу. Скорше якось виходило, що ці зайди почувають тут себе панами положення. Бачучи таку ситуацію, я заспокоїв свого колегу з огляду на непевність нашого положення.

Ми увійшли до штабу. Штаб робив досить солідне вражіння... Скрізь стукотіли машинки, бігали адютанти, спішили з наказами старшини. Однак гетьманська уніформа тут видко не була в моді; за виїмком кількох осіб — решта присутніх затримувала російську уніформу, наспіх зреформовану, бо без погонів і відзнак. Московська мова панувала навколо всевладно. Ми стояли з поручником Зайком: після Київа, після Інструкторської Школи Старшин, після гетьманського прийняття почували себе, як на покладі чужого корабля. Нарешті нас зауважили й звернулись до нас в тій же самій московській мові. Відповідь в мові українській цю чесну компанію впрост зіритувала. На нас посипались криві посмішки й косі погляди, особливо друкарщиць панночок чи старших жінок, затруднених тут досить чисельно.

Ми почували, що тут панував родинний, так би мовити... кастовий настрій і що ми його нашою появою нарушили. Після довгої крутанини і небажання зрозуміти нашу... „мазепинську” мову, нас спрямували нарешті до начальника штабу, який заступав неприсутнього командира корпусу. Полковник видко мало-що зрозумів з нашого рапорту, критично нас оглянув і зараз же „сплавив” на руки одного з адютантів, який бодай трохи говорив з „малоросійська”. Одна з панночок надрукувала нам на якійсь „вавілонській” мові припис, де було більше „позаяків” ніж сенсу, і ми під ті самі криві погляди полишили палату.

Мого товариша хапали чорти. Оттакий мав бути корпус, де ми після мозольної пятимісячної праці в Інструкторській Школі Старшин мали творити регулярну... українську військову силу.

Настрій був пригнічений, забійчий... Біля палати ми знову зустріли у другого входу цілу масу добровольців-старшин і нам зрозумілим стало, чому вони тут тримали себе так свобідно та задиркувато... Над входом на якихось двадцять кроків від приміщення українського штабу маяв трикольоровий прапор добровольців — тут був теж і їх штаб.
Розписуюсь над тим так дрібничково-докладно, бо після цього стане зрозумілим, чому власне, коли намітилось протигетьманське повстання, "український" штаб 8-го Катеринославського корпусу зняв свою провізоричну, правда, маску і вкупі з командиром корпусу й начальником штабу покотився до території, яку займала добровольча армія, що відразу по доконанім перевороті посунулася в Україну...

Із спогадів сотника Семена Левченка. Відкрити / Коментувати