Знаєте, не хочу снобити і розводити зрадоньку чи ще щось там.. тут зовсім не претензія, скоріше констатація факту.
Якось так склалось, що викладання, вже всім відомого відео, співпало з роковинами загибелі найближчого мені (після брата) побратима Кобри. І знаючи як саме він загинув, в мене виникли двобічні почуття до розкрутки історії саме цього Героя (тут без сарказму, якщо що) ось чому:
Він став настільки відомим, бо в мережу потрапило відео страти, а якби не потрапило чи був би він настільки Героєм, як він їм став при цих обставинах? Я до чого: скільки хлопців пішли так само, багато хто пішов ще жорсткіше, але їх так не прославляють як тих кому «пощастило» потрапити на відос. Кобра теж не прогнувся, він не здався в полон кадирівцям, коли Йому пропонували, Він пішов з честю, справжнім сином своєї Нації, справжнім Лицарем! Але не був прославленим всією країною, за яку віддав найцінніше, бо не потрапив на відео. І таких сотні, може й тисячі.
Ця претензія не до Героїв, чи керівництва держави або військової вертикалі. Зовсім ні. Це претензії до нашого народу, який в своїй більшості не здатен думати поза рамками інформаційної бульбашки, в яку їх помістили, І бачать тільки одиниць, яких їм принесли і показали. Це лякає. Хоча і розумію методи інформаційної війни, проти яких нічого не хочу говорити, бо інакше робити, виявляється, ніяк.
На останок хочу виразити свою шану КОЖНОМУ Герою, який не зассав, який пішов, який боронив не дивлячись Ні На Що, який віддав найцінніше і з Честю прийняв свій останній бій, фізичний, моральний, духовний. Їх не один! І це треба розуміти і пам’ятати!
Героям Слава! Честь і Слава страченому сину України!
