КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ МОЖЕ | ВІДСІЧ

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ МОЖЕ СТАТИ НА БІК ПУТІНСЬКИХ РАШИСТІВ ТА ТЕЛЕКАНАЛУ “ІНТЕР”

Сьогодні відбулося перше і останнє відкрите засідання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (вул. Московська, 8, корпус 5) з приводу касації телеканалу “Інтер” щодо скасування санкції Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Через суд “Інтер“ намагається зняти з себе попередження від Нацради за незаконну трансляцію російських радянських фільмів “Іронія долі” та “Москва сльозам не вірить” з рашистами із т. зв. Чорного списку Мінкульту. Причому попередження було винесене ще 22 березня 2018 (детальніше - https://www.facebook.com/vidsich/posts/1921913864542690)

В якості третьої особи участь в засіданні брав активіст Відсічі Максим Ковбик, завдяки скаргам якого свого часу було оголошено попередження. Це попередження надзвичайно дошкуляє інтерівцям. Намагаючись позбутися його, вони вже дійшли до суду третьої інстанції. Проте на сьогоднішнє засідання представники “Інтера” не з’явилися. Здавалося б дивина, проте, схоже, що представляти інтереси “інтерівці” на засіні суду взялися… власне самі судді. Протягом всього засідання суддівська колегія (Кравчук В.М., Стародуб О.П., Єзеров А.А.) демонструвала цілком помітні сентименти до юридичного крутійства каналу Фірташа-Льовочкіна.

Дуже не порадувала позиція Держкіно, яке теж залучене до суду в якості третьої особи. У письмових поясненнях, які надіслали представники Держкіна, вони фактично стали на бік “Інтера”, заявляючи, що надання Держкіном прокатного посвідчення фільмам з забороненими для показу рашистами може скасовувати вимоги частини другої статті 6 Закон України “Про телебачення і радіомовлення”, яка прямо забороняє використання телерадіоорганізацій для трансляцію фільмів з рашистами із т. зв. Чорного списку Мінкульту.

Саме за цю відписку Держкіна й вчепилися судді, ставлячи ті прокатні посвідчення вище за Закон України. Те що спеціальний Закон України “Про телебачення і радіомовлення” має вищу юридичну силу, ніж загальний Закон України “Про кінематографію”, судді теж відмовлялися розуміти, забувши, що спеціальний закон скасовує (витісняє) загальний закон.

Цікаво, що у прокатних посвідченнях на фільми вказано, що мовний варіант розповсюдження фільмів “український”, а Нацрада зафіксувала, що фактичну трансляцію Інтер здійснював російською мовою. Тобто, прокатні посвідчення видані на одні фільми, а показані були інші.

До речі, саме Міністерство культури, яке, здавалося б, має стояти на сторожі свого списку та культурного простору України від зазіхань окупантів, і яке було теж залучене в якості третьої особи, суд повністю проігнорувало. А така третя сторона справи як Баканівська СБУ теж не виявила зацікавленості та не з'явилася до суду.

Наприкінці засідання, судді оголосили, що завершуватимуть розгляд у письмовому провадженні та винесуть остаточне рішення приблизно за 10 днів.

Передчуваємо дуже нехороше для України рішення з таким судом. Схоже в умовах відсутності суспільного резонансу “інтерівці” вирішили “порішати” по тихому, чому профільні державні структури фактично й не опираються.