Днями фейсбучний люд відзначав дивне свято - День доброти. Авжеж, не без .
"Треба бути в житті Смиренною Людиною" - це вже стоп-фраза. Навіть не враховуючи необумовленість Вживання Великої Літери.
"Смиренною людиною" - це як взагалі? Сісти, склавши лапки, і підкорятися, підкорятися? А як смиренність вилазить в контексті "доброти"? Це коли тобі прічіняют дабро, а ти - смиренна, покірна овечка, що терпить це? Чи пресловуте підставляння другої щоки? І яка радість ходити потім з відхльостаними щоками - радість мазохіста?
Одним словом, День доброти - не моє свято.
Особливо, коли офіс українського ютуба знаходиться на московських координатах і звідтам не по-доброму кошмарить суспільно (і політично) активних українських блогерів та блогерок #saveragulivna. Пропоную несмиренно підписати петиції на сайті офісу президента і на change.org, щоб наш ютуб координувався з нашої хати, де своя правда, і сила, і воля, і духамі красная масква не пахне.
