Офіс президента провів черговий форум в Парковому, присвячений | політ технолога ✙

Офіс президента провів черговий форум в Парковому, присвячений міжнародній політиці. Учора Путін підписав нову стратегію нацбезпеки РФ замість тієї що втратила чинність, ухваленої в 2015 році.

В обох випадках досить типові для наших країн меседжбокси, типові формулювання, слова-якорі що кочують з стратегії у стратегію, з документа у документ.

Росіяни при цьому досить типово властиво їм недоговорюють, упускають частину свого впливу і агресії за дужки, прикриваючи прагнення до хаотизації міжнародних відносин тезами про національний суверенітет і його захист. Але російська риторика досить типово жорстко реалістська - там є прямі акценти на військовій силі, ролі суверенітету і критики міжнародних організацій. Це речі настільки активно повторювані Росією, що деякі особливо недалекоглядні почали взагалі вважати що політичний реалізм вигаданий росіянами і для росіян. Аж ніяк ні, і один з технологів Путіна Гліб Павловський пригадував, як Путін орієнтувався на фігуру Джорджа Буша-молодшого, беручи її за своєрідний взірець. Варто пригадати, як Буш-молодший призначив жорсткого неореаліста Джона Болтона послом до ООН, нібито знущаючись з цієї організації і ідей міжнародних організацій як явища взагалі - позаяк, Джон Болтон був відомим скептиком таких установ як ООН. РФ лише не досить вміло намагається гратися у реалізм, втім зважаючи на її військовий потенціал, ця гра дійсно не позбавлена сенсу. І саміт у Женеві, і саміт НАТО показали ряд проміжних оцінок ситуації.

Попри жорстку активізацію росіян на Півдні України і в Чорному морі, НАТО не ухвалили жодного внятного рішення що наближали б їх до появи стратегії безпеки у Чорному морі. Женевський саміт, під який Путін і підводив бряцання зброєю на кордоні з Україною не відзначився з боку США різкими оцінками. "Нова холодна війна" не оголошена навіть на словах, а це означає що карти для штатів сплутані таким невигідним чином, що у Європі інфраструктура їх впливу знекровлена остаточно. Врешті, і Британія грає у більш суверенний курс, пропонуючи Штатам переглянути Атлантичну хартію. Відносини між країнами хаотизуються, і тому наш оптимізм може бути лише тимчасовим. В цих випадках груба військова сила стає єдиним активом, який не має властивості зникати за умов швидкої зміни обставин.

І з іншого боку форум Банкової присвячений міжнародній політиці був абсолютно іншого типу. Це було багатократне повторення раніше озвучених меседжів і навіть трохи нездорова фіксація на тезах щодо членства в ЄС і НАТО, визнаних пріоритетним завданням української міжнародної політики. В момент коли РФ демонструє радикальний реалізм і пряму готовність бряцання зброєю, навіть по суті переймає тактику "превентивних воєн" ми фокусуємо свою зовнішню політику на досить ідеалістичній і навіть малодосяжній в короткій перспективі тезі інтеграції до міжнародних організацій.

Дійсно, ці організації варті нашої уваги і зусиль по входженню до них у перспективі. Але ми маємо бути свідомі того, що коротка перспектива інтеграції недосяжна. Саме тому пріоритетом має бути принципове питання зміцнення обороноздатності, супроводу оборонних контрактів та підвищення ціни агресії. Ще десять років тому вступ до НАТО міг замінити для нас тему обороноздатності, тепер же ми не зможемо досягти цього без пріоритетів національної оборони і в міжнародній політиці. Інтеграційні проекти не можуть бути самоціллю і вищими за оборону, позаяк їх реалізація лежить не повністю у наших руках.

І взагалі, нам досить небезпечно мати таку риторику міжнародницького ідеалізму в момент, коли поряд росіяни із відкрито жорстким реалістським підходом. Лише самостійні зусилля, лише власна ініціатива - і, найголовніше, час від часу про це нам нагадують навіть наші партнери з країн НАТО, та найголовніші союзники - в особі США та Великої Британії. Дуже небезпечно перетворювати міжнародницький дискурс із практичного інструменту і сфери реалізації національних інтересів на підбір мантр, які по колу кочують з політики в медіа і з медіа назад в політику.