Загальнонаціональний Голем регіональних алхіміків ч. І На пар | політ технолога ✙

Загальнонаціональний Голем регіональних алхіміків ч. І

На партійній конференції республіканців штату Техас було поставлено питання про можливість референдуму в 2023 року про вихід Техасу із складу США. Техас в усіх сенсах політично надважливий штат. По суті, це другий після Каліфорнії штат за кількістю виборників - у Каліфорнії їх 55, у Техасу - 38. Техас як ключова вотчина республіканців існував ще донедавна, коли соціодемографічні зміни почали наближати штат із принципово республіканських до тих що коливаються, із зростанням вірогідності перемоги демократів. На ці соціодемографічні зміни Республіканці реагуватимуть по своєму - найбільш вірогідно, що наступний топ-кандидат від партії на президентських виборах буде латиноамериканського походження.

Фізичне відділення Техасу від США неможливе за законом. Правова рамка щодо сецесії штатів оформлена ще у часи Громадянської війни в США, і там є чітке рішення щодо неможливості одностороннього виходу. Втім, сама гра на полі історичних контекстів (Техас все ж був незалежною державою від 1852 до 1861) дає іншим гравцям - передусім зовнішнім і недружнім щодо США більше козирів у їхні руки. Показово красивим поясненням тут виглядає історія із сепаратистами Каліфорнії. Очільник дрібної Каліфорнійської національної партії Луїс Марінеллі працював вчителем англійської мови в Самарі, в 2011 році одружився на росіянці, після чого повернувся до США, намагався балотуватися і в 2016 році створив і розповсюдив петицію про відділення Каліфорнії від США, аж потім з'ясувалося що він і сам живе на теренах РФ. Делегація каліфорнійських сепаратистів навіть обіцяла відвідати ДНР на одному із російських антиглобалістських заходів. Ось так російська дружина кардинально змінює вектор діяльності, і не сказати що у цій ситуації російська рука у сепаратистському проекті якась недостатньо проявлена.

В більшості випадків поява сепаратистських проектів є грою місцевих еліт із підняття ставок і підвищення цінності регіональних гравців, проведення своєрідної межі щодо впливу загальнонаціонального політикуму на них, утворення певної виключної вотчини в регіоні. Зовсім не завжди утворення проекту означає реальне прагнення сецесії: здебільшого такі проекти будуються або ж маргінальними мрійниками. Ідею Донецької республіки свого часу виносив донецький конспіролог Цуркан, який доти очолював рух "Антиоранжистский фронт". Течія була субкультурно-маргінальна, однак саме маргінали зазвичай мають вдосталь часу і енергії присвячувати себе завідомо фантасмагоричним речам.

Проблеми з'являються на другому етапі. Коли у проекти сформовані елітами у своїх вузько прикладних цілях долучається зовнішній інтерес. Тоді, раптом, з'являється ресурс і вирівнюється баланс сил, який дозволяє розламати неспівмірність сили регіональних груп впливу із загальнонаціональними. Зовнішній гравець заводить кошти, надсилає фахівців і фахову допомогу з метою вдарити по національному рівню політики іншої держави руками регіональних. Врешті, "донецький проект" виник зовсім не відпочатку як суто російський винахід: загравання із темою було інструментом "донецьких" князів типу Звягільського ще з початку 90-х років, коли українську політику опанував недружній донецьким клан дніпропетровських. Історія ж політичного "русинства" на Закарпатті ще більш показова - з одного боку там існували "русини" як депутати місцевих органів і еліт пов'язаних із Балогами (і це в чистому вигляді історія не про сецесію а про надання ваги регіональним гравцям), з іншого боку - проросійська течія маргіналів на чолі із блогером Гецко та священником МП Іваном Сидором. При цьому, один із рупорів балогівського русинства Євген Жупан очолював фракцію НУНС у регіоні, яка однозначно контролювалася Балогою.