День незалежності США - свято першої в історії людства великої | політ технолога ✙
День незалежності США - свято першої в історії людства великої держави, яка не мала своєї спадкової аристократії. Як для нас з вами зараз ця теза виглядає дрібною - втім, на 18 сторіччя це звучало як досить серйозний соціальний експеримент.
Чи може існувати держава, повністю замішана на ідеях доби Просвітництва, без суттєвих важких і бронзових традицій Середньовічної давнини? Станом на кінець 18 століття у США було реалізовано дуже ризиковану і нетривіальну ідею.
США вистояли, загартувалися часом і виросли самі над собою зовсім не з дріжджів масонського всепоглинаючого ідеалізму, як часто нам може здатися. Не з американського уміння торгувати і вести ділові перемовини, позаяк ані масонство, ані капіталізм не є суто американськими винаходами - їхня рецепція у Штатах є своєрідним продовженням європейської культури.
Увесь історичний шлях США - не шлях успіху і тріумфу. Це шлях проб і конфліктів, величезного механізму який випробовував на міцність різні кондиції держави.
Держави ж чия історія блищить лише золотом перемог і величі абсолютно нецікаві - читаючи таку історію ми ніколи не усвідомимо, що наш розвиток так само є продуктом зусиль. Ніяких ідей про обраність і призначення згори, ніяких легких історій! Не бавте себе ілюзіями що комусь у цьому світі була встелена червона доріжка, а нам - ні. Бо такі ідеї це не пояснення, а лише самовиправдання внутрішнього бажання і далі стояти в сторонці із скромним обличчям.
В 1770х створювати США було зовсім нелегко. Без допомоги французів і інших справа перемоги над британцями була би аж надто сумнівна: коли на допомогу Вашингтону приплив французький маркіз Жан-Батіст де ля Рошамбо із 7000 солдатів, він мав більше військ ніж сам Вашингтон. У перший час США не мали і флоту: його функцію виконували піратські каперські судна, що нападали на британських торгівців.
Інтерес французів підкласти свиню британцям зіграв не останню роль у цьому політичному експерименті відносно появи нової, не осягнутої тоді ще наддержави.
Не було ніякого консенсусу щодо того, чим є США, а чим не є. Повний експеримент! Один час навіть була ідея із встановленням американської спадкової аристократії (не в останню чергу принесена французами - Лафайєтом і де ля Рошамбо) через заснування ордену святого Цинцинната. Втім, протестанти таку ідею рішуче відкинули, відмовляючись приймати ордени - з тих пір жодного ордена більше у США так і не було засновано.
Ніякого консенсусу щодо подальших шляхів розвитку держави. Після перемоги у війні за незалежність частина батьків-засновників були взагалі противниками централізації у одну державну машину, прихильниками аграрного виробництва і латифундій, глибокий конфлікт із британцями - їх об’єднувала Демократично-республіканська партія. Натомість, один лише Гамільтон виступав за інтереси промисловців, централізацію США і якомога глибший та швидший компроміс із Британією заради обміну технологіями - у подальшому цей курс було реалізовано, однак вже по смерті батьків-засновників і значною мірою вимушено.
Були навіть свої «сепари» і «ватники»: 1812 року, коли сталася наступна війна між США і Британією, частина політикуму (близького до Гамільтонівського курсу і інтересів північних штатів) зібралася на конгрес у Коннектикуті, де висувала досить таки капітулянтські тези на користь швидкого примирення із Британією. У ту війну англійці навіть спалили столицю США - місто Вашингтон.
Не була зразковою і взірцевою американська демократія доби батьків засновників і після: підкуп виборців в тому числі алкоголем був досить не рідкісною справою. Як і розмахування зброєю у Конгресі, звісно ж.
Ми не маємо будувати собі ілюзій навколо США, які часом вибудовують наші американофіли і патріоти, що розглядають вінцем божого втілення у політиці саме американську політику та історію. Значною мірою це вписується у межі поняття «провіденціалізм» - віра, у те що США є обрані Богом і рука Господня їх веде світовою історією.
В широкому сенсі США не можуть і не мають слугувати для нас зразком: їхня «внутрішня кухня» окрема і унікальна, а цивілізаційний шлях зовсім не універсальний.
