Про сьогоднішню комунікаційну кризу яка впала на ГШ ЗСУ треба | політ технолога ✙
Про сьогоднішню комунікаційну кризу яка впала на ГШ ЗСУ треба задавати не питання «хто винний», а «що робити».
Здебільшого проблема не у тому роз’ясненні яке сьогодні дали від ГШ і від Головкома. А від факторів, які зумовили взагалі потребу такої реакції - цієї ночі (приблизно о 22:59) нардеп від СН Федієнко грузить у власний телеграм-канал обрізок картинки з зображенням якогось документа за підписом Головкома Залужного. Зазначу, док не датований і не нумерований - нижня частина підпису обрізана, а букви нанесені на графредакторі поверх бланку. Букви на бланку синього кольору із назвою установи і гербом трохи розпливаються, на відміну від тексту набраного чорним кольором.
Уже через годину (опівночі) тему із листом підхоплює блогер Романенко, з очевидною критикою теми і коментуванням в ключі того що це заборона на пересування без дозволу. Потім за тему хапається УНІАН, потім інші подібні ресурси. Ряд ТГ-каналів, в тому числі і ОПшних критикують рішення. Підключаються нардепи від СН. Усі топчуть ГШ і Головкома - прямо або побічно. Зовсім не на ґрунті достовірних публічних даних, а на ґрунті «інсайду» з можливо навіть намальованим скріном і зрадою прогнаною Романенком.
Зранку в стрічці вже повноцінна зрада, яку потім ГШ намагається пом‘якшити із правової точки зору абсолютно адекватним коментарем про дію закону 1992 року. Втім, ніхто не буде читати змісти, усі пояснення лягають на уже сформований ландшафт. Губиться ключова думка, про те що якихось істотних змін по темі пересування у воєнний час (заради якої власне і вставлена апеляція до 1992 року - мовляв все було аж тоді, зараз нічого ніхто не змінив).
В обід з постом виходить сторінка Головкома. І його ж радниця з коментарем. У підсумку, по темі вони говорять про одне і те ж, втім коментарі виглядають абсолютно протилежно, комунікаційне тло створює кашу. Купа патріотичних громадян критикують командування ЗСУ, сторінки завалені негативними коментарями.
В чому нюанс? Якби не було відпочаткового зливу скріна (в ніч) і розгону до моменту коли комунікаційники ГШ встануть і підуть на роботу, то не було би такого поганого тла. Ніхто не писав би взагалі - можливо, навіть Головкому і сторінці ГШ та Сухопутних військ не довелося б давати згодом обтічні пояснення які нічого нікому не пояснили. Романенко і нардеп від СН згенерували іміджеву кризу для ГШ, викидаючи матеріали від їх імені.
Свого часу той же Романенко уже в критичному ключі розкручував тезу про нібито політичні плани Залужного і критикував цю тему - хоча ніяких об’єктивних підстав говорити про його політичний інтерес не було взагалі. Зверну увагу і на УНІАН (медіа пулу Ігоря Валерійовича Коломойського), який крутив тему «обмеження пересування» від військкоматів ще тиждень тому із таким самим пустим опертям на «інсайди» і те що «готується якесь рішення». Пардон, друзі - в усіх історіях редукуйте до основного інфоприводу. Тут він аж надто дрібний: хтось щось десь готує, десь якийсь папірець злили в ТГ канал. У підсумку це лише пшик.
Армія залишиться авторитетом. Військові будуть авторитетами і далі. Навряд чи пошана до них трималася на ефективності комунікацій - для цього є інші підстави і у них є інші функції.
Відверто кажімо, в держсекторі та силових структурах сильні комунікації це зовсім не правило, а виключення. В цих умовах не варто тикати в тих, хто проводить кожен день в стресі і працює зовсім не за офіційним графіком, а набагато більше.
Я більш ніж впевнений що багато адекватних фахівців із політичних комунікацій, політтехнологів, смисловиків, нарратологів, медійників, піарників могли би спокійно і без жодних винагород протягнути руку сприяння командуванню ЗСУ, поставивши питання про комунікації у відомстві на новий рівень через власну допомогу. В лавах експертних груп, радниками, просто волонтерами - як завгодно. Але комерційний сектор має таки прислужитися державному, а не глузувати у соцмережах які вони невдалі невдахи попали в кризу кризоньку. Ось у нас, мовляв, ніколи криз не було, ага! (Сміється).
