Це не просто День Державності Нині Україна вперше відзначає Д | Юрій Сиротюк

Це не просто День Державності

Нині Україна вперше відзначає День Україської Державності. З 2008 року з часів Президенства Віктора Ющенка цей день був офіційним святом Хрещення України-Руси.

Без сумніву українська державність має глибше історичне коріння.

А 988 рік можна назвати утвердженням Київської (Української) імперії західного (європейського) штибу.

Україна-Русь і до цього була імперією.

Та й християнство поширювалось на етнічних українських землях і в Києві зокрема ще понад століття раніше.

Християнство стало фактично державною ідеологією та ключем до (Європейського) Західного світу.

На колонізованих землях Залісся (нинішня Московщина) ще треба було більш ніж 200 років, щоб насильно (за допомогою вогню і меча) охрестити місцевих тубільців.

Росія завжди намагалася бути копією (хоча виходив більше симулякр) Української імперії.

Усю свою історію вискакувала зі штанів, щоб перевершити Київ.

Знищити Київ.

Захопити Київ.

Вкрасти історію Києва.

Вона як Чорна Діра намагається поглинути київську спадщину, хоча сформулювати нічого вартісного і справжнього не здатна.

Відзначаючи свято української державності у вигляді Західної імперії, Україна повертається до дискусії про наше історичне призначення.

Як і в минулому, так і в майбутньому воно одне.

Бути великою країною, щоб забезпечити геополітичну рівновагу «на межі двох світів».

Варто лиш.

Повернути державі і нації велике призначення.

Місію.

Сформувати візію Великої України.

І звісно, поставити хрест на симулякрі.

Треба визнати хрестити їх вогнем і мечем було марно, вистачило б просто вогню і меча, а от поставити хрест на цьому покручі цими ж засобами буде правильно і доречно.

У цей день перебуваючи всередині нашої давньої імперії на Донбасі почуваюся велично…

І хоч це ще й не середина шляху до Великої України, мета обов’язково буде досягнута.

Бо «капітани давніх часів на честь усіх королів знов ведуть свої кораблі у пошук райських країв з ім'ям Бога».