Казус Чумака-Лєщенка-Сюммар Існують прекрасні люди, які рокам | Юрій Сиротюк

Казус Чумака-Лєщенка-Сюммар

Існують прекрасні люди, які роками класно розповідають про антикорупційну політику, пропагують боротьбу з корупцією, вчать проводити журналістські розслідування, запроваджують стандарти доброчесності та свободи слова.

Роками очолюють громадські організації і засвоюють величезні грантові бюджети.

Їх зрештою виставляють як ікон громадянського суспільства.

Але щойно ці діячі з менторської діяльності потрапляють у realpolitik і антикорупціонери враз стають служками корупціонерів і олігархів, навчителі стандартів слова руйнують ці стандарти, пропагандисти доброчесності плюють на доброчесність.

Чому так?

А ще важливіше чому не має реакції їхніх колег?

Чому мовчать найчесніші рухи «Чесно» щодо своїх делегатів у владу?

Медійна спільнота про казус Сюммар?

І взагалі чому громадянським суспільством в Україні самоназиваються заробітчани за гроші.

Громадянська активність - це ж про інше.

Про безкорисливість.

Про солідарність.

Про служіння зрештою.

Проте ця моя репліка так і зависне в повітрі, бо як виявилося клас грантоотримувачіа не менш мафіознозгуртована структура, ніж корупціонери з якими вони позірно борються.

На жаль…

Бо вчити когось «бути» і бути особистим прикладом - це різні речі…