Не дивлюся телевізор і набагато рідше проглядаю інтернет Том | Юрій Сиротюк

Не дивлюся телевізор і набагато рідше проглядаю інтернет

Тому пропустив, в чому суть перманентної дискусії, (що більше за формою схожа на срач) навколо Арестовича.

Я так розумію, що це із серії Бірюковщина-2.

Ще пам’ятаєте такого гнусного персонажа?

Коли люди, які в ієрархії ухвалення рішень мають нульову вагу, зате викликають непропорційно велику увагу самороздутим піаром та доступом до медіа.

Ці плачі навколо арестовича мені здається цікаві лиш тим, хто вірить, що війна починається і закінчується і триває лише «в телевізорі».

Що перемоги і зради куються там.

Розчарую вас, війни виграють не Арістовічі і тим більше не Бірюкови.

І пишуть їх не піаром і контр-чорнухою.

Ця війна пишеться кров’ю.

І підсумок її буде написано не в телевізійній студії чи інтернет-трансляція, а на полі битви.

Тому мені якщо чесно байдуже хто такий арестович і що він говорить.

Але те, що поки українська нація веде свою екзистенційну Священну війну на полі бою, хтось в тилу (як це вже було у 2014 році) пише свій сценарій теж правда.

Хочу розчарувати всіх сценаристів.

Після відбиття московської агресії майбутнє України належатиме українцям.

Якщо ми хочемо велике майбутнє і Велику Україну.

А ми хочемо саме Великої України!

Забагато крові вже щоб вона була ніякою…