2022-07-17 19:05:08
«Чомусь - зухвале та величне
немає перепон.
Мить розгортається у вічне,
І в океан - Дніпро…»
Поезія, що зачаровує з першого слова.
Юрій Дараган, воїн-поет. Незнаний для більшості.
Надважливий зараз.
Усяка революція народжується з ідеї в голові однієї людини.
В світоглядовій війні з Москвою ідеологічна зброя повірте встократ важливіша за гармати і танки.
Бо спочатку засівається, вирощується, культивується дух Переможця, а згодом переплавлена в Чин Ідея дає Перемогу.
Маленька постсовєцька країна, з метастазами колоніалізму, перемогти в екзистенційний війні не може.
Лише запаливши націю ідеєю Великої України ми здатні перемогти.
Справа, яку робить Літературний клуб «Світогляд» спільно з Науково-ідеологічним центром ім. Дмитра Донцова надважлива.
Плекати Дух перемог і переможців.
Безмежно вдячний Max Dorofieiev Максиму Дорофєєву за ідея видати о(а)нтологію вісниківства.
З трепетом тримаю в руках першу книгу із серії: Гридень Дажбога: Юрій Дараган (збірник).
Кожна слово тут безцінне.
Блискуча за стилістикою і змістом літературна критика Олега Багана.
Суголосна нашому нинішньому стану поезія написана поетом-воїном, учасником попереднього етапу тієї самої російсько-української війни, перших визвольних змагань 1917-1921 років.
Листи. Спогади. Літературні замітки.
Дякую, що відкрили для мене цю фантастичну поезію.
Скільки тут провіщого, актуального, понадчасового, зарядженого на Високе, заглибленого в наше Коріння, спрямованого на Перемогу.
Чи не про теперішнє це написане:
«То і тепер моск@ль похмурий,
Чи не воскреслий це Петро?
Що йде крізь хуртовини й бурі,
Щоб знов палити твій Батурин,
Щоб знов накинути ярмо…»
Ось лише крихти того золота, що почерпнув в Дарагановій презії:
«…наповнити життя останнім змістом,
Так, ніби смерть, мов щастя, віднайшли…»
«Чомусь - зухвале та величне.
Немає перепон.
Мить розгортається у вічне,
І в океан - Дніпро.
І ось досяжні всі принади,
Легенди і казки…»
«І знов, і знов пройду навмисне,
І вітер слід мій замете…
Хай кров на сніг із серця присне,
Червоним маком зацвіте!»
(Чорне)
Мріє ніч, і чуйно зорять зорі,
Зорі айстри і букети зір…
…
Чуйні зорі - в небезпеці мир!
(Похід)
«Сам знаєш пишне щастя наше
На вістрії шабель та пік.»
«Зійшло козацьке сонце - місяць.»
«Гойдається місяць, як п’яний,
На хвилях.
Мов «ратію виліг»
Сухий очерет над водою.
А вітер - як сурма до бою.»
І таких перлин у книзі безліч.
Вірю, що Максу і товариству вдасться реалізувати цей надважливий світоглядний проект і Україна пізнає дух і літеру вісниківства.
Явище, що в епоху поразки і розчарування, заклало нові підвалини Ідеї, Віри і Боротьби.
Дивуюся титанічній праці хлопців з Дніпра, що реконструюють віднадходять героїчну Україну, що кують підстави майбутніх перемог.
Як видавець і автор «Бандерівських читань», знаю як важко знаходити ресурси і вперто тягнути плуга.
Тому для видання онтології вісниківства, хлопці потребують допомоги, підтримки в тому числі фінансової.
Хто може допомогти пишіть Максу у приват.
А я перечитуючи Дарагана з нетерпінням чекатиму наступних книг з серії.
161 views16:05
Ю
