На посаді начальника управління осушувальних систем наш
прикладницький Корейко прийняв на посади усіх родичів до сьмого коліна , та ще і знайомих, причому на безліч насосних станцій, які вже не працювали. Робітникам стаж, зарплати - собі. Потім все залізне пішло на лом, а це копійка! Так появився іще один котедж.
Але ж мало! Щоб укріпити вимушену старість наш герой подався у
Омитську сільраду. На той час там проживало менше ста осіб, але не немічні старці потрібні були новому підкупившому посаду голові.
Село Омит знаходиться на березі мальовничого озера і біля нього знаходилась земля, яку можна було продати. І знову зацокали копитця Золотої антилопи , наповнюючи валізу
Миколи Івановича. На морозиво, зернята та кефір з клізмою, голова заробив, продавши усі реліктові дуби на людських подвірях сільради, кинувши, правда, кісток і господарям садиб.
Далі буде......
