Отже, ніч з п'ятниці на суботу, тож можна трохи про #особисте | Темне фентезі українською ᛤ Алаіс

Отже, ніч з п'ятниці на суботу, тож можна трохи про #особисте

"Ти же ді-і-івчина" або чому я пишу про нежить та некромантів

Протягом моєї письменницької діяльності (а пишу я вже десь років 5 чистого часу, без урахування перерв, а якщо їх враховувати, то вже й 15 років буде) мені інколи ставлять питання: чому некроманти? Чому так подобається фракція нежиті?
Хтось питає це ввічливо, хтось - із претензією, мовляв, збочена жіночка якась Вони навіть не підозрюють, наскільки

І кожного разу, коли таке трапляється, в моїй голові завжди лунає одна відповідь. Ім'я.

Сандро.

...мені 11 років. Батько приносить додому гру "Герої меча і магії 3: Тінь смерті". Ця стратегія вже була мені знайома за попереднім "Відродженням Ерафії", тож... Сказати, що гра була сприйнята радісно - нічого не сказати.

А потім сталося те, що особисто я називаю некроімпринтом - я дійшла до кампанії за Сандро. З огляду на початок розповіді - з передбачуваним результатом.

Можливо, якби я тоді була дорослішою, то цей персонаж викликав би в мене відторгнення через... специфічні методи досягнення своїх цілей. А може й ні. Цього я вже не дізнаюся ніколи. І це, мабуть, на краще. Сталося, як сталося...

Згодом я раділа тому, що він уцілів під час Розплати й опинився у світі 4-х Героїв.

Пізніше - із сумом дізналася, що п'ята частина Героїв - зовсім про інший світ та інших персонажів.

А потім з подивом виявила присутність Сандро у 6-х Героях, але...

Уся велич та підступність Володаря Пустоти у моїх очах виглядала блюзнірством.
Якщо говорити відсторонено, Алехандро де ла Сегадора, чиє ім'я скоротили до Сандро - доволі цікавий персонаж. Але його появу - такого схожого і настільки ж невідповідного своєму умовному тезкові - я сприйняла не інакше, як спробу розробників зіграти на ностальгії певної категорії гравців. Так це насправді чи ні - не мені судити. Але це було останнім аргументом на користь того, що після 5-ї частини серія Героїв для мене не існує.

Сандро мого дитинства все ще мандрує просторами Аксеота і напевно знову планує захопити світ. Ну, або хоча б значну його частину. І мені чомусь здається, що цього разу в нього все вийде. Таку падлюку ще спробуй вбити, а його невгамовності в посмерті вистачить на десятьох

А я вже давно стала дорослою, і тепер створюю власні світи. І в них, кожного разу, так чи інакше, виступаю на боці фракції нежиті.