Так склалося історично. У 90-х з’явилася можливість купувати онлайн, але умов для цього було ще недостатньо.
Дані карток були у відкритому доступі, адже зазвичай покупку підтверджували підписом на чеку. Золотий час для шахраїв
Рішення запропонував Майкл Стоун – співробітник британської компанії Equifax: застосовувати CVV-код як додатковий захист під час онлайн-платежів.
У 1997 році Mastercard вперше друкує його на своїх картках, а у 2001 – Visa. Спочатку код складався з 11 цифр, але згодом його скоротили до 3-4.
CVV-коди не зберігаються в базі платіжних систем після транзакцій, тому дістати ці дані шахраям важко. Їм залишається лише фізично викрасти пластикову картку, хоча з технологією 3D Secure знати тільки CVV вже недостатньо.
Наразі найкраще рішення – динамічний CVV-код, який змінюється протягом короткого проміжку часу.
Коли банки зможуть інтегрувати динамічний CVV до своїх додатків, тоді коди повністю зникнуть з пластикових карток.
