Як українець змінив долю молодого журналіста з Англії: «Вря | Історія України архів цікаве старовина
Як українець змінив долю молодого журналіста з Англії:
«Врятувати рядового Черчилля» – саме так міг би називатися пригодницький блокбастер, в який би помістилася історія одного полтавського авантюриста.
Уявіть себе на місці Юрія Покоса-Будяка: їдеш у Африку воювати за голландських колонізаторів проти британських імперіалістів, береш у полон англійського журналіста, рятуєш йому життя, а потім опиняєшся в розкішному палаці англійського лорда, який влаштовує тебе на навчання до Оксфордського університету.
Але ти кидаєш навчання і пускаєшся у світові мандри – США, Франція, Італія, Німеччина, Туреччина, Балкани. Саме такими були молоді роки одного журналіста, громадського діяча та письменника з Полтавщини.
Будучи молодим парубком Юрій Покос починає подорожувати Україною , а потім взагалі відправляється за Кавказ. І от настає саме той переломний момент. Газети на всю трублять про визвольну війну в південній частині Африки, де молоді бурські республіки ведуть боротьбу проти британських колонізаторів, які хочуть видобувати на їх території золото і алмази.
Авантюрист Покос відправляється на "чорний континент" воювати за незалежність Бурів. Мабуть ми б і не дізналися про подвиги полтавця, якби він одного жаркого африканського дня не взяв у полон…Вінстона Черчиля, майбутнього прем’єр-міністра Великої Британії.
Під час війни у листопаді 1899 року загін Юрія Покоса напав на бронепоїзд, що перевозив військових. Більшість негайно розстріляли, інших взяли у полон. Середи солдатів виділявся юнак. Зброї при ньому не було, лише блокнот та посвідчення журналіста “The morning post"
І от одному британському кореспондентові в цьому плані дуже пощастило: коли він потрапив у полон до бурів, і над його життям нависли темні хмари смерті, а гаряче дуло рушниці вже дивилося в його бік, Юрій Будяк змилувався і не дав бойовим побратимам прикінчити молодика з олівцем та записником в кишені.
Він разом з англійськими солдатами їхав на бронепоїзді, а партизани полтавського «Індіани Джонса» прикрасили колію кількома кілограмами динаміту, і зробили так, щоб він у потрібний момент детонував. Бах! Потяг сходить з рейок, солдати гинуть. Ті, хто вижив, потрапляють у полон.
Через пару днів до британських військ надійшла підмога, і вони оточили бурських повстанців-підривників. Тепер вже смерть дихала в спину Юрку. Але містер Черчиль - ввічливий папараці. Він розповідає землякам, що бурський кеп врятував його i, махаючи руками, вiдпускають Будяка на всі чотири.
I тут настала черга Черчиля віддячити своєму рятівнику: замість табору для полонених Будяк опинився в Англії, в родовому замку лорда Черчиля. Сім'я майбутнього політика не скупилася на винагороду. Юрію оплатили навчання в Оксфорді.
Юрій починає студіювати гуманітарні науки у стінах старовинного закладу, але дуже швидко кидає це діло, дякує Черчилям за гостинність та щедрість і знову пускається в мандри. Жага до пригод перемагає.
Що ж було далі? Під час Першої
Світової війни Юрій Будяк,
відверто кажучи, «відкосив». Весь
цей час любитель пригод пише
вірші, які видає по закінченні
революційних подій. Він вступає
до письменницької спілки «ПЛУГ»,
де успішно працює до 1 жовтня
1935 року. Але кар'єру письменника
обривають сталінські репресії.
28 жовтня 1935 року Юрій Покос
був засуджений на п'ять років
виправних трудових таборів. НКВС
приписало йому приналежність до
контрреволюційної організації, і
терористичні настрої.
Чекісти також пригадали
короткочасну службу в апараті
Центральної Ради, роботу в
українській пресі і обізвали Юрія
націоналістом. За всі ці «гріхи»
колишній «Індіана Джонс»
відправився у Kapaгандинський
табір НКВС, а потім у в'язницю.
