Остання складова резилієнтності у КПТ-парадигмі - це стосунки. | Сенси та когніції

Остання складова резилієнтності у КПТ-парадигмі - це стосунки. Не завжди стосунки це про єдність. Інколи люди разом через те, що зручно, "так трапилося" або для самоствердження. І я не тільки про пари, а про будь які взаємовідносини - в групі, в команді, в нації.

Нажаль,  війна не тільки об'єднала українців, але й загострила певні проблеми нашого суспільства. Звичка ставитисч до усього з недовірою та пропагандистські дії не сприяють єднанню. Розділ по мовному питанню, по статусу виїхав/залишився простежується в соцмережах досить часто. Можливо це неминуче, не мені судити. Але хочеться нагадати про те, що підтримувати одне одного чи то словом, чи то ділом зараз мегаважливо.

Пам'ятаєте як у перші тижні війни всі писали одне одному два слова: як ти? І це було дуже зворушливо, це об'єднувало і надавало відчуття того, що ми - єдиний організм, занадто міцний та великий, щоб скоритися.
Тому, якщо захочеться з кимось посперечатися через мову чи ще щось, варто пригадати,  що в усіх нас зараз є хоча б одна спільна цінність - бути вільними. Це найважливіше і кожен робить щось своє для цього.

Мені подобається слово "плекати" - з любов’ю вирощувати, виховувати, викохувати; з любов’ю зберігати в пам’яті, пристрасно мріяти про здійснення чогось; (а також годувати груддю хе-хе - мамі з ГВ для нотатки).

Стосунки не будуються просто так, їх потрібно плекати. Стосунки це про взаємодопомогу, обмін, повагу та довіру. А ще про вміння слухати та чути. І про любов і взаємообмін, про рівність, про спільні цінності та цінування одне одного.
Для мене стосунки - це дуже важливо. Я вчилася будувати їх і з партнерами, і з друзями. Та й досі вчуся. Новий етап - будування стосунків з власною дитиною і тут для мене все вперше.

Гадаю, що повага - наріжний камінь будь-яких стосунків. Важливо давати простір іншому бути таким, яким він є, шанс проявлятися та мати право вибору. А що ви думаєте про стосунки?
#резилієнтність #кпт