Корпоративні племена, або Навіщо компаніям дбати про культуру? | Антропологинька

Корпоративні племена, або Навіщо компаніям дбати про культуру?

У тусовці бізнес-антропологів є одна людина, про яку точно чули всі. Це голландська антропологиня Ітске Крамер, яка вже багато років займається дослідженнями корпоративної культури і успішно консультує компанії по всьому світу. У своїй роботі Ітске проводить численні паралелі між традиційними племенами і сучасними компаніями – корпоративними племенами. Бо насправді західні суспільства мають значно більше племінних установок, ніж ми собі звикли думати. Тому на своїх тренінгах Ітске розказує, як побудувати в компанії сильне плем’я, і навіщо для цього потрібні не лише вожді, але й шамани. За лінком можна переглянути відео одного з її минулорічних виступів. Раджу не полінуватися і таки відкрити посилання, бо Ітске – блискуча оповідачка і має прекрасне почуття гумору – це краще бачити на власні очі .

Ну а для тих, хто любить коротко і по суті, ось її основні меседжі:

Про сильні і слабкі племена
Ітске була в багатьох етнографічних експедиціях і під час своїх спостережень завжди легко могла зрозуміти, сильне чи слабке плем’я вона відвідує. Якщо одна частина племені не спілкувалася з іншою або якщо члені племені не спілкувалися з вождем – одразу було зрозуміло, що плем’я слабке. Тоді як сильні племена були сильними насамперед в комунікації між своїми членами. Це означає, що вони спільно творили сенси, які допомагали їм ефективніше займатися нагальними завданнями.

Як побудувати сильне плем’я?
Ніщо в світі не має значення саме по собі. Усім речам, явищам і подіям надають значення люди, і це значення залежить від контексту. Не існує однозначних «добре» і «погано»: одна і та сама дія в різних ситуаціях може мати різну оцінку. Щоб зробити плем’я сильним, потрібно навчитися творити сенси колективно і залучати до цього тих, кому є що сказати. Сенси – це про те, як ми приймаємо новеньких, як реагуємо на помилку, як плануємо, як спілкуємось, чого прагнемо і що вважаємо важливим. Сенси – це про те, чи ок піти з колегою на вихідних на пиво, чи ок писати в месенджер опівночі, чи ок ділитися з керівником особистим. І ще про купу дрібних і великих питань, які виникають тоді, коли люди спільно роблять одну справу.

Посиденьки біля вогнища
У компаніях працюють різні люди, які мають різні погляди. Найважливіше – дати можливість всі ці різні погляди висловити. Бо якщо цього не зробити, співробітники почнуть дратуватись і пліткувати. При цьому треба розуміти, що люди пліткують з тими, хто думає так само, як і вони. Так виникають організовані групи супротиву, якщо що) Тому в компаніях потрібне те, що Ітске називає jam session або «посиденьки біля вогнища» – ситуації, де кожен може висловитись і не боятися наслідків своїх висловлювань. Спілкування біля вогнища дозволяє озвучити переживання, спокійно обговорити всі ок і не ок, а ще поділитися історіями, бо саме в історіях живе оте невидиме і важливе, яке створює культуру і наповнює її змістом.

Це не останній пост про роботу Ітске Крамер, попереду ще багато її інсайтів та несподіваних адаптацій антропологічних теорій. Не перемикайтесь на інші канали.