Слухай Бумбокс і дивися в екран, той, що обрамлений шторами, Д | Арифмія

Слухай Бумбокс і дивися в екран, той, що обрамлений шторами,
Доки стемніє, аж ти там побачиш своє відображення.
Стільки любові, що майже віриш - з неї усе сотворене.
Краплі надії бракує тільки, щоб всі "за" і "проти" зважити.
Мовчки говориш, бо ти в купе не сам - з випадковим попутником,
Склянкою чаю, терпкого, теплого, із ледве помітним присмаком
Міді (чи крові). Страхи, тривоги стануть нараз забутими.
Місто прощає, місто прощається. Сповільнюйся, дихай глибоко.
Крутиться плівка німого кіно, навіть якщо ти не дивишся.
(Краще б дивився, ловив момент, бо всю пропускаєш магію.)
Дивні відтінки створюють кадри, розмиті гірськими зливами.
Вічність як вияв миттєвості світу все глибше тебе затягує.

Дихай, вслухайся в мотив саундтрека, що сам барабаниш пальцями.
Чуєш? Це потяг ритмічно співає тобі колискової.
Все, про що думав у цьому вагоні, тут назавжди зостанеться.
Ти ж повертаєшся знову, і знову, і знову.

1 жовтня 2022