Про використання вигаданого.
#AV_роздуми
Попередній мій пост про схожість програмістів і письменників мав несподіваний успіх (https://t.me/av_writer/555), і мені на думку спала ще одна ідея.
Багато хто чув вислів про рушницю на стіні - певний гачок або ниточку, який письменник показує читачеві, і яка зрештою стає визначальним елементом в одній зі сцен. Дуже кепсько, коли такі рушниці на стіні висять, але не стріляють - тоді складається враження обманутості або зайвих деталей у тексті. Іноді письменники вводять персонажів чи цілі сюжетні лінії, які зависають без завершення, забуті й покинуті. З такого тексту стирчать білі нитки, які так і хочеться обсмикнути.
Так от у програмуванні є один дуже схожий принцип.
Все, що було введено в код, має так чи інакше працювати. Написані методи (функції) мають викликатися, оголошені змінні - застосовуватися десь бодай раз. Код тяжіє до елегантності, простоти і мінімалістичності. Все вигадане працює, як один злагоджений механізм. У середовищі розробки, в якому програміст пише код, є навіть підказка, яка дозволяє програмісту побачити такі "білі нитки", мертвонароджені сутності, які ніде не використовуються. Вони навіть підсвічуються іншим кольором - на відміну від старця, який проказав пророцтво, яке ніколи не збулося і більше не згадалося, або друга дитинства, який утнув якусь дурість, яка ніяк не вплинула ні на головного героя, ні на сюжет, ні на нього самого, чи ножа, який сховала головна героїня в рукаві, а тоді забула за нього разом з автором. Так само MS Word чи де ви там пишете не покаже вам, що ви вводите представника нової раси, який, скажімо, вміє добре плавати, і він жодного разу ніде не пливе.
Все, що вигадане - про персонажів, сюжет, світ - має грати свою роль. Бо хочете ви того чи ні, а для стороннього ока такі штуки в тексті світяться сірим.
-----
ФБ: https://www.facebook.com/avowriter
ТГ: https://t.me/av_writer
ІГ: https://www.instagram.com/iryna.grabovska
Підтримати авторку: https://www.patreon.com/irynagrabovska
